Знеструмлені
Homo Homini
Світ - не театр, а тир
І люди - не актори, а мішені
Є серед них і жертви, і кати,
А більшість - просто навіжені
Зживуть зі світу, щоб ти не робив
Всі знехтують досягнення й здобутки
У кожного - чимало ворогів
Й не всі з них гавкають, як ті собаки з будки
Частина з них вдають із себе друзів
Вітаються, жартують - доброзичливі і чесні
А потім - у своїм отруйнім крузі
Кістки вам перемиють всі по черзі
Від незнайомців - теж нічого не чекай
Якщо побачать, що слабкий чи хворий -
Враз доброзичливості прийде край
На зміну кривда ступить, і біда, і горе…
Обіллють брудом поза спиною і в вічі
Понавидумують дурниць, в які повірять самі
Брехню свою повторять двічі, тричі
Знецінять правду і нагонять драми
Отак і живемо ми - під прицілами ракет
Для кожного ти - вовк і бачишся чужим
Сховай всі почуття і душу у міцний бронежилет
Мовчи... Не слухай... Спробуй залишитися живим...
#810 в Сучасна проза
#1827 в Фентезі
#438 в Міське фентезі
Відредаговано: 01.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
