***

Я повернулася додому і розповіла все Рею, який мов з котушок злетів. Буквально розтрощивши нашу спальню, благо зо нових меблів я не докупила ще, він потім довго просив пробачення і стверджував, що не може осягнути омани власних відчуттів. Потім прокинулась Тіффі, яку чекала довга розмова, сварка з головою родини й істерика яку ми почали обидві. Розмову з батьком я і пригадувати боюся, благо що мама була вже на роботі.

 Через рік ми з Реєм радісно зустріли нашого первістка, точніше первістків, що здивували навіть мене. Я відчувала, що маю народити на світ дівчинку, але що їх буде двоє, не здогадувалася. При чому одна з них – Міла, дійсно була первородним духом яка з дитинства мала доволі не дитячі погляди на всі речі навколо неї. Викапаний дядько Деус. А от Лілі, яку я назвала в честь іншої бабусі, прийнявши її недосконалість та пробачивши, мала відьомський дар особливої спрямованості. Вона наперед могла прорахувати усі можливі кінцівки будь-якої події та обрати максимально вигідний шлях. Певна, що її уміння й гострий, живий розум дуже мені знадобляться у майбутньому. З характером тут не так все спокійно, як з Мілою, але і я з Реєм не подарунки. Добре що лиш одна донька така ж запальна як ми.

Наших дівчат, точно чекає цікаве й велике майбутнє, а Аркан «Вежа», якого я боялася, у нашій родині програвся негативно через провал планів Ліліт. Тепер наш «Маг», та «Вежа», зростають подаючи надію на родовитий тандем, який колись замінить мене та Деуса. Їх місія дійсно у реорганізації та розкритті таємниць, не доступних раніше для смертних. Я уже це бачу у них. Уже спостерігаю за їх допитливістю та роздумами, далекими від цієї дійсності та дитинства.

Під час пологів я теж, як і Ліліт, несвідомо вимовила віщування. Щоправда, стосувалося воно лиш мене та брата. Тепер ми з Деусом знаємо, що ми єдиний, складний балансувальний механізм, який явить свою могутність у дії лиш коли тридцята зоря зійде над нашими головами. Майбутнє я можу дізнатися будь-коли, але свідомо блокую ці знання. Залишаю майбутнє майбутньому, так буде цікавіше жити.

Єдине, що стверджуватиму допоки перебуваю у цьому прекрасному світі:

– Кров не вода, важливо пам’ятаючи про те шанувати свій рід, свій дім, своїх нащадків. Знати, що у нашому житті все не випадково. Будь-які сили, можливості, знання чи навіть випробування даються, щоб ми боронили наше життя, стояли за те що дороге, були міцною вежею на захисті своїх родів, світили яскравими зорями своїм нащадкам, та стали самим дияволом тим хто хоче завадити виконанню завдань наших душ, місій наших духів.