***

 Скинувши з себе ковдру я зрозуміла, що переодягнена у доволі відверту, шовкову нічну сорочку білого кольору. Ні білизни, ні моїх верхніх речей у кімнаті видно не було.

– Гарна річ, правда? – Оцінивши мене та мою розгубленість Рей додав: – Перед тим як ти почнеш репетувати я поясню чому довелося тебе переодягнути.

– Ти сам мене переодягав?

– Не скажу що мені це було неприємно, – на його обличчі розквітла хтива посмішка.

– Наволоч…

– Твоє тіло почало втрачати вологу, ти наскрізь промокла від власного поту. Я омив тебе та переодягнув. Чи треба було такою й залишити?

– У  тебе є жіночі сорочки на усі розміри?

– То от що тебе турбує? Я ж наївний думав бачу перед собою сором’язливу дівчину, а ти просто ревнуєш.

– Що?

– Яка ж ти дурна. Я купив її тобі, бо знав, що рано чи пізно ти будеш моєю. Це мав би бути подарунок, але вийшло трохи інакше, ніж гадав.

– Дурна значить? То і не бігай за дурепою.

– Я б залюбки, але нормальні мені не подобаються. Я маю трохи збочені смаки на жінок, – його щирий сміх змусив мене трохи заспокоїтися.

– Як ти привів мене до тями? Ти ж ніби не маєш ніяких сил. Чи я чогось не знаю?

– Ти відчинила у машині бардачок, під ногами валялася пляшка із мутною водою. Я відразу зрозумів, що очевидно ти її й шукала, але не встигла відкрити. Довелося заливати напій насильно. За хвилину ти й сама почала жадібно пити, а за хвилин п’ять просто заснула в моїх обіймах. Так ти опинилася тут.

– Батьки певно з розуму сходять, я мала подзвонити після закінчення роботи.

– Вони знають де ти. Дейтон поїхав по твоє авто й мав відвести його на чистку.

– Щоб тобі! Нащо ти це зробив? Нащо припхався за мною?

– Бо кохаю тебе ненормальну і хочу бачити бодай живою, коли вже не поруч. Аби не я...

– Я б вижила. Не чіпляй собі фіктивні лаври.

–  Яка ти невдячна. Знаєш, мені трохи набридло сваритися з тобою. А тобі?

– Мені ніколи це не набридне.

– То ти плануєш робити це ще довго?

– Не перекручуй слів.

– Скажи відверто, зникнути з твого життя?

– Так хочу.

– Відвести тебе додому?

– Будь добрим.

– Якщо це дійсно твоя воля і ми не будемо разом я негайно  повернуся у Нижній Світ. Мені не подобається тут, я затримався через тебе. Чи готова ти більше ніколи не побачитись?

– Повертайся вже. Давно про це мрію.

– Зробити це?

– Так!

– Я не жартую, зробити?

– Так! Так! Так! Зникни з мого життя.

– Тоді на прощання зроблю дещо, бо хочу того.

Рей буквально схопив мене за плечі й повалив на ліжко, притискаючи усім тілом зверху. За секунду він уже обпалював цілунками мої губи. Варто було б відштовхнути його, влаштувати чергову сцену й таки поїхати додому, та я не змогла. Я втратила пильність, втомившись від постійних прирікань та сварок з тим кого насправді кохала. Здається цілком добровільно й осмислено я повністю здала позиції самооборони у його ніжні руки. Білий прапор піднято. Єдиного нахабного поцілунку вистачило, щоб я відкинула страх, сумніви, гордість, впертість й нарешті віддалася тому, кого хвилину тому була готова відправити у Пекло. Ця випадково-невипадкова ніч стріла нас рум’яним ранком та навіки втаємничила нашу близькість.

– То з тобою треба було так, як і першого разу? Нормальні відносини не для нас? – посміхався Рей, погладжуючи моє волосся.

Я лежала на його плечі та важко дихаючи вслухалася у шалене серцебиття звабника.

– Я тепер певно вагітна?

– Тепер певно і вийти за мене доведеться, – саркастичний настрій Рейгана ображав та дратував.

– Виховуватиму дитину сама. Нащо їй такий бездушний батько?

– То я бездушний? Ти мене більше пів року динамила. Хто з нас бездушний, відьмо?

– Я знаюча.

– Та яка різниця, коли кохаю тебе і більше ніколи не відпущу? Якщо потрібно буде зв’язувати, присягаюсь я робитиму це, але ти будеш моя.

– Залиш БДСМ для когось іншого.

– Завдячуючи Зепару я нікого іншого не хочу. Пізнавши твою близькість я можу присягнути на довічну вірність.

– Аби не мітка Зіпа не повірила б. Але бачу як вона працює з татом, ти дійсно лиш мій, – промовивши останнє слово я мало не розплакалася від свободи, яку отримала в його обіймах.

Такого відчуття не мала ніколи у житті. Здавалося у грудях відчинили шлюз та впустити свіже повітря. Здавалося я й не дихала раніше.

– Навіки твій, Марто.

– Все це пахне спланованим маневром.

– Я лиш вчасно опинився поруч.