НАЩАДКИ РОДУ

Сьогодні нам з братом виповнюється по двадцять п’ять. За прожиті минулі роки життя пройдено чимало випробувань, освоєно багато нових заклинань і нарешті виконано обряд «Прикликання нащадків», як підказали мені пращури. Стася все ще марила дитям і я відважилася на подібне дійство заради неї. Втручатися у плани Творця чи Світлого Владики ризиковано, враховуючи моє кровне походження. Але Стася з кожним роком все активніше намагалася з’ясувати хто той первісток, що покличе її дитинча у наш світ, нагадуючи уже не зовсім здорову жінку з нав’язливою манією. Тому я взялася за справу, оцінивши всі ризики і можливі неприємності для себе.

Звернувшись до Роду та отримавши план дій, на молодому місяці ми разом з Тіффані здійснили не найлегший з проведених мною раніше обрядів, зобов’язавшись нести аскезу продовж року. Ми мали жертвувати чимось важливим для себе впродовж рівно дванадцяти місяців з тієї ночі. Тіффі попрощалася із зефіром, а я взялася стримувати свій сексуальний потяг – обітниця тілесної чистоти та недоторканності. Цю умову було дуже важко виконувати після пробудження демонської крові й тієї фатальної зустрічі з Рейганом. Будь поїм першим чоловіком смертний, я б не була такою пристрасною й залежною від близькості, як стала з його милості. Ми більше так і не бачилися, але моє тіло жадало його рук, цілунків, ласк, як суха земля рясного дощу в літню спеку. От тільки шукати його, чи якось намагатися з’ясувати де він, я принципово не стала. Хай всі наші зустрічі залишаються для мене реалістичними видіннями, не більше. Навіть останню я туди віднесла, зачинивши дане питання за дверима «довічно».

Провівши ритуал для тітки, довелося навіть розійтися з непоганим хлопцем, з яким я жила уже впродовж чотирьох років, щоб мати одного постійного інтимного партнера. Пояснити йому свою відмову від близькості, якось було важче ніж затьмарити заклинанням мізки при відсутності дома у нічну пору. З природними потребами так легко не впоратися, магія тут могла лише зашкодити. Тому я прийняла рішення розійтися. Алеш звичайно дуже засмутився, не розуміючи мого стрімкого переїзду до батьків та безпідставної відмови від продовження стосунки. Можливо ми б навіть одружились. Я охоче погодилась би не відчуваючи ні до нього, ні до кого б то іншого нічого подібного, що досі замирає у серці лиш при згадці єдиного імені, яке ніхто ніколи від мене не чув і не почує.

Моє демонське єство дихало хтивістю і приборкати його можна було лиш постійним партнером під боком, щоб не пуститися в усі важкі дороги розгульної дівки. Я бажана гарне тіло, душа спокою, а серце того, кого я старанно викидала з пам’яті. Тіло Алеша повністю підходило, він забезпечував моє спокійне, пристойне існування на побутовому фронті, й добряче перетягував на себе увагу, приглушуючи спогади й думки про Рея. Але на противагу моєму комфорту було материнство Стасі, яке очевидно, що перемагало.

Ставки нами з Тіффі було зроблено і прийнято з боку Вищих Сил. Наш Богданчик народився вчасно і мав відмінне здоров’я. Стася проживши море сліз та метань тепер могла тримати на руках сенс свого існування, змінивши поведінку, стиль життя й нарешті заспокоївшись. Та сюрпризи на цьому не скінчилися. На мій поклик відізвався не лише він. Дівчина Деуса завагітніла і пів року тому ми зіграли невеличке весілля у колі найближчих. Ітка носила під серцем дівчинку, але я мовчала про це, смиренно дочікуючись результатів УЗД, та удавано дивуючись на гендерній вечірці.