БУДНІ ЗНАЮЧОЇ

Матір повернулася за пів року і відразу зрозуміла, що я таки увійшла у дар роду, щоправда, вона ніколи не дізнається якого саме. Принаймні допоки не перейде з татом у Нижній Світ. Рівень скандалу на той момент мене навіть смішив, бо дізнавшись його істинне ім’я вона явно підійме на вуха пів Пекла, якщо не перепаде і Темному Володареві. Мене радувало лиш те, що до мого приходу вона змириться. Мусить змиритися.

Моє теперішнє життя заграло абсолютно новими фарбами та стало мов у широкоформатній відеогрі. До того я бачила буденність наче з двовимірного боку, тепер же все показувало істинні образи та мотиви. Я почала помічати у людях багато чого того, що раніше було за межею сприйняття. Багато у кого з наших із братом знайомих були виявлені сплячі магічні здібності, зовсім різних направлень. Хтось із них мав відьомське коріння, хтось демонську кров, яка виливалася у доволі нахабному характері та різкому норові, а дехто мав первородну душу. От саме первинно вроджених я зустрічала крайні рідко, але вони завжди вирізнялися з натовпу бодай відношенням до інших, як не суспільною діяльністю.

Бачила я й егригоріальних бісів – це формально тілесно втілені згущення негативної енергії, які збирає будь-який егрегор та не спішить переробляти їх, точніше він їх мов колекціонує. Людський негатив має велику міць, особливо, коли людина наближена до вірування, яке так чи інакше бореться з будь-якими проявами високооктавних почуттів, чи як каже батько: «яро придушує свободу». Пристрасть, надмірне весілля, тяга до кращого життя, свобода думок та дій, злість, страх, гнів все це людям треба просто проживати, з єдиним розумінням наслідків для себе та оточуючих й намагатися бути не токсичними, все.

Егрегор же лякає людей пекельними муками, чи будь-якими іншими катуваннями вічного духу за всі ці емоції і саме це настільки глибоко програмує свідомість, що живучі у вічному страхові люди підсвідомо не пробачають самі собі, при цьому активно замолюючи гріхи й віддаючи сили егригоріальній свідомості, яка нічого насправді з тими риданнями не робить. Людина чи відпустить сама собі той тягар, чи й далі нашаровуватиме його. При другому варіанті відбувається накопичення негативу який й при певній кількості стає бісом, що чіплялися за ментальне тіло господаря, буквально пожираючи його. В місцях прокусів утворюються темні згустки, що простягають свої щупальця до астрального тіла. Розпізнати пошкодження астралу можна через непритаманні людині емоційні коливання: різкі напади агресії, панічні атаки, виникнення доволі дитячих фобій, меланхолію, частіше всього переходячи у суїцидальні нахили. Тут одночасно також страждає і казуальне тіло, що спотвореним чином демонструє у світ пережиті всередині емоції через: стабільну ненормативну поведінку, скандали, плаксивість, нагнітання обставин. Слідом страждає ефірне тіло відбираючи останню жагу до життя та сили боротьби з власними емоціями. Тенета бісівські одночасно проймають бодхіал, буквально убиваючи цінність життя, віру у важливість свого існування. Наступним і останнім страждає фізичне тіло. Тут все закінчувалося суїцидом, або смертельними хворобами. Разом з фізичним помирає і атманічне тіло – це весь набутий досвід з усіх життів, те саме вище Я, про яке так багато говорять, це мудрість духу та досвід накопичений душею у цьому втіленні.

Якщо відійти від науки та пояснити простіше, то після смерті зараженої бісом людини те саме атманічне тіло втрачає увесь свій багаж знань. Душі таких бідолах переважно стають ласими шматкам для бісів, а іноді навіть приєднуються до їх армії. Тут багато нюансів та умов, пов’язаних із земним життям і віком духу.

Це часто ті люди, які ніби добряки і до Бога наверненні, а за очі проклинають, можуть займатися магією, щоб задля власної вигоди шкодити іншим, бути деспотичними у родинах, чи жахливо скандальним особами. Також егригоріальними бісами стають не лише духи колишніх глибоко віруючих, а й людей умовно у вірі, які підчепили чужого відпущеного біса, це дуже часті випадки, або ж сумлінно напрацювали свого. Це екземпляри, які підсвідомо на перших порах сварять себе за власні гріхи, надсилаючи егрегору, так би мовити, бандерольки нещирого розкаяння. Оскільки біс не може повністю перемогти дух, тому він поступово навертає його до себе й досягає з часом стадії «начхати на всіх».

Смертельний кінець протистояння бісові неминучий без кваліфікованої допомоги по яку майже ніхто не звертається. Я дуже здивувалася побачивши стільки серед нас постраждалих від підселенців і взяла за звичку носити з собою спадаючу сіль змішану зі спеціальними травами, яку непомітно кидала під ноги приреченим. Сіль заговорена на спадаючий місяць спонукає бісів тікати від смаколика, а захисні трави діють до наступної повні, мов бар’єр перекриваючи бісові прохід у всі тіла смертного. Цього періоду переважно вистачає для відновлення в першу чергу ментального тіла, яке зміцнюватиме надалі решту тіл і для того, щоб зголоднілий біс подався на полювання, забувши про жертву. Але, на жаль, такий метод діяв лиш на тих, чиє фізичне тіло не має кінцевої стадії існування. З приреченими людьми варто було працювати іншими чином та за інших умов. Згодом батько підказав одну хитрість з травами, яка допомагала на тривалий термін змушувати біса податися додому на відновлення, не маючи змоги отримати нового донора, а отже й харчуватися.

Цікавим для мене було й те, що біси існують між світів, хоч страшенно бояться насправді Темного Володаря й коряться лиш йому. Їх середовище перебування, як пояснив батько на околицях Нижнього Світу. Перші біси намагалися зіпсувати життя у Вищому та Нижньому світах, бо така вже їх суть і природна потреба, але Владика Нижній дав раду тим майже  низько інтелектуальним викидам негативу. Заколот було придушено, а їх поселено між світів, умовно віднісши той проказний край до Нижнього Світу.