ГЛАВА 5 Призначення

Усьому що починається буде кінець.

Навіть у кожного кінця

Є свій фінальний акорд.

Н. Паррел

Коли давно живеш з надприродними уміннями, то швидко звикаєш до додаткових привілей і супутніх незручностей. Останні двадцять три роки свого життя я є знаючою, яка і майбутнє побачить і минуле зачепить. Жінкою, що демона уб'є, і Ангела прикличе, не згадуючи про коня на скаку, якого теж можу зупинити. Я Каміла Зарічна-Острозька, певно єдина знаюча з такими потужними силами на усю Україну, і це не комплекс «королеви», це мій дар, який я з гордістю несу по життю.

Не люблю афішувати свої уміння, тому не робила з них професію, не заявляла про себе у телевізійних широтах, чи інтернеті. Але завжди знаходилися ті, що потребували допомоги. Іноді до мене приводили своїх знайомих люди, які були моїми колишніми підопічними. "Сарафанне радіо" завжди в режимі онлайн. Дякуючи цій старовинній комунікаційній системі, я зустріла свого чоловіка Олексія. Іноді доводилося самій шукати людей кому можу допомогти, доволі дивним чином дізнаючись про них. Це могли бути знаки, що вказували на майбутнього підопічного, чи ведіння, або ж сновидіння, передчуття, голоси, будь-що. Так познайомилася із кращою подругою Анею Заблоцькою.

Випадкові знайомства, збіги обставин вели мене усе життя, я вбачаю у них потаємний зміст. Усе: починаючи із пробудження дару, до знайомства із Заблоцькими було збігом. Випадковості подарували мені здібності, хоч дуже неприємним способом, влаштували зустріч з моїми чоловіками і я народила прекрасних доньок. Випадковість зробила мене коханою дружиною та хрещеною мамою чудового хлопчика – Мартіна, сина Заблоцьких.

Я щасливо живу, хоч і доводиться мало не щодня стикатися з диявольськими проявами. До півсмерті втомлена, я засинаю щаслива, що допомогла людині і лежу біля коханого. Льоша в усьому мене підтримує і гарно самостійно вправляється з бізнесом та господарством. Мій клопіт – доньки і ремесло, а ще старий кіт, що не перестає бурчати.

Емілії виповниться цього року дев’ятнадцять. Дівча має силу неймовірну, та поки довелося зв’язати її, щоб донька не загинула. Коли в сім років вона подалася на кладовище за привидом дівчинки, а то виявилася мавка, ми мало не втратили її. Аби не Валентин – наш кіт-фамільяр, що вплівся за непосидою, ця сутичка була б останньою в її житті. На сімейному зібранні одностайно вирішили припинити це «ходіння по лезу» і зв’язати її сили до двадцяти одного року, як мінімум. Та чим старша вона стає, тим більше сили пробивається поза моє заклинання. Емілія гарно гадає, може передбачати погоду, чує і розуміє Валентина, а ще бачить пророчі сни.

Що до меншої дочки – Анастасії, сказати нічого. Її сили не розвинулися від народження, хоча її батько, Олексій є нащадком відьомського роду. Я відчувала у ній слабенький відтік енергії до п’яти років, поки він не припинився повністю. В цьому віці діти закривають циркуляцію потоків від себе і працюють на накопичення, та виробництво власної. Майбутнього своєї родини мені не дано бачити тому, ми уважно пильнували за нею упродовж ще двох років, та так і нічого не вловили. Може воно і на краще. Хоч одна Зарічна живе майже нормально.

Останнім часом все стихає, і я не так часто «працюю». З одного боку, я більше часу можу приділити рідним, а з іншого – це дивно.

Чи не буде це затишком перед бурею?

На Великодні свята гостювали у нас Заблоцькі. З Польщі приїжджали вони не часто, бо Анна працювала в місцевому видавництві перекладачем, і паралельно виконувала свої родові зобов’язання. Кума моя теж не проста смертна. Аня  «провідниця», чи «яснобачуча» - проводить заблукавших мертвих по той бік життя. Тому кумівство з такою ж «ненормальною» було зрозумілим. Ми чудово розуміли одна одну.

Після народження меншенької, наша родина переїхала у родовий маєток Льоші, під Києвом, де до заміжжя жила його сестра, і де ми з ним познайомилися. Будинок великий, на дванадцять кімнат, було нелогічно утримувати його, та приїжджати інколи на вихідні. Тому і оселилися в родовому гнізді Зарічних.

Аби я тільки могла передбачувати особисте майбутнє я б ніколи не запросила Аню до нас. Хоча певно запросила б.