Сьогодення 40

Вороги не могли завдати їм жодної шкоди, і вони непереможно прокладали собі шлях крізь численні ворожі ряди. З іншого боку Ерідор відштовхував хвилі чудовиськ своїм магічним скіпетром. Він підіймав їх високо над землею й із величезною силою опускав на тверде каміння вулиці. Тих, хто підбирався занадто близько, він спритним і влучним ударом ноги відправляв подалі від себе, і вони летіли геть, збиваючи з ніг своїх же побратимів.

Гіліас орудував врукопашну. Давно він уже не махав кулаками, хоча це виходило в нього досить непогано, як він сам вважав. Але в цій жорстокій сутичці йому не доводилося особливо застосовувати всю свою майстерність. Він просто відкарбовував по два удари, що супроводжувалися мокрими ляпанцями, кожній мерзенній істоті, яка тільки потрапляла в його поле зору.

Потім друзі, не змовляючись, помінялися своїми місцями. Трал і Бріан почали нещадно знищувати монстрів, а Ерідор і Гіліас — перебинтованих. Ті мешканці, хто не встиг вибігти зі своїх будинків, спостерігали з жахом і трепетом за цим надзвичайним видовищем. Четверо воїнів вражали ворогів із неймовірною відвагою. Ті падали штабелями їм під ноги або в прямому сенсі летіли в кам’яні стіни будинків.

Перебинтовані й монстри стікалися до місця битви з усіх куточків міста, а герої продовжували безстрашно їх нищити. Перебинтовані залишили свій задум із підриву та підпалу будинків і зосередилися тільки тут, намагаючись здолати чотирьох паладинів. Але марно! Люди впізнали в цих хоробрецях тих самих героїв, хто знищив монстра Арімана, тих, хто прогнав із міста бандитів Червоного Братства, тих, хто нещодавно вирушив на пошуки небезпечних пригод. А тепер вони знову тут — рятують рідне місто від невідомої напасті. Хто ж вони насправді? Звідки взялися? Мабуть, самі боги послали цих молодих героїв, щоб уберегти людей від неминучої загибелі!

Люди потроху почали виходити зі своїх будинків із різними знаряддями для самозахисту. Якщо ці четверо, можна сказати, ще зовсім юнаків не побоялися вийти проти цілої армії, то невже дорослі чоловіки не зможуть оборонити свій власний дім і свою сім'ю? Не бувати такому ніколи!

Один із юнаків всадив вила в спину перебинтованому й, переможно повернувшись до своїх менш сміливих чотирьох товаришів і дівчат, вигукнув:

— Я знаю особисто одного з цих хоробреців! Он той, із рогами на шоломі, — це Трал! Колись я з ним бився в підворітті. Нахаба страшний! А тепер ми б'ємося разом! Тепер я розумію: він зовсім не нахабний, а безмірно хоробрий! Як і я!

І після цих слів хлопець спритно ухилився від гострого меча перебинтованого, вдарив того ліктем в область носа, лівою рукою в скроню, потім міцно в живіт і щосили кинув на землю. Він різко висмикнув вила з попереднього перебинтованого й кілька разів проткнув того переможеного супротивника, що корчився на землі. Потім підібрав його меч і, героїчно занісши зброю над своєю головою, скомандував товаришам:

— Айда, хлопці! Виб'ємо цю погань із нашого міста! І, розвернувшись із бойовим криком, він побіг прямо в натовп перебинтованих. Наступної ж секунди за ним побігли і його вірні друзі!

Коли міська варта наблизилася до місця запеклого бою, він уже майже завершився. З одного боку монстрів і перебинтованих нещадно добивали четверо друзів, з іншого — люди самоорганізувалися в справжні бойові загони й допомагали хоробрій четвірці добивати поранених і тих, хто намагався втекти. Охоронці приєдналися до загальної баталії, але із щирим захопленням дивилися на чотирьох друзів. Ті стояли, тримаючись разом, і дуже важко дихали. Це була чиста правда: незважаючи на свої неабиякі сили, всі четверо дуже втомилися. Вони щойно здолали цілу армію, відбувшись лише легкими порізами, подряпинами та злегка пошкодженими костюмами.

Командир варти, насилу пробираючись через навалені купи тіл, наблизився до четвірки й захоплено запитав:

— Це що, ви самі всіх тут поклали? Гіліас, усе ще задихаючись від напруги, відповів:

— Так, сержанте! А тепер скажіть нам, що взагалі сталося в місті?

Сержант, не відводячи захоплених очей від Гіліаса, який здавався йому зараз вищим за сам будинок, заворожено промовив:

— Я не знаю, друже-герою, що саме сталося. Ніхто не знає. Просто небо прорвалося, немов стара гнійна рана, і з нього посипалися ці прокляті монстри. Та он ті, у бинтах, без жодного попередження почали підривати будинки по всьому місту.

Тільки-но сержант закінчив свою розповідь, як із неба впала ще одна чорна грудка. Вона, мабуть, була неймовірно важкою, бо каміння бруківки, немов кулі, розлетілося в різні боки, утворивши глибоку вирву. Усі миттєво подивилися в той бік, а грудка почала перетворюватися на чергове жахливе створіння. Однак воно суттєво відрізнялося від інших. Воно було вище двох метрів, набагато більшим за звичайну людину й повністю вкрите хітином, який більше нагадував добре підігнаний обладунок. Голова створіння була овальною і, здавалося, облитою киплячою смолою, яка рясними краплями стікала прямо на груди. І крізь цю густу маслянисту рідину на людей дивилися, палаючи багряним вогнем, три великі ока. У руках, які також, як і голова, були вкриті чорною рідиною, воно тримало щось, що дуже нагадувало довгий меч.

Створіння беззвучно розкрило свого рота, і всі присутні у своїх головах почули гидкий, пронизливий голос:

— Їжа думає, що вона перемогла? Ні! Їжа повинна скоритися й віддати себе покірно на поїдання! Чому їжа ще пручається?

Трал скривився від огиди й сказав: