Сьогодення 37

Тримо стояв серед усієї прислуги у великому підвалі й думав про Ефіру. Він майже не стежив за тим, що відбувається, лише чекав, коли все закінчиться, щоб швидше зустрітися з коханою. Він повністю віддалився від графині, і вона цього навіть не помічала. Слуга повідомив йому, що графиня збирає всіх у головному підвалі маєтку.

Коли Тримо прийшов, то побачив приміщення, вщент заповнене прислугою, мерзенними стражниками графині в закривавлених бинтах на обличчях і руках з оголеними мечами, некроманта й навіть пройдисвіта та горе-шахрая Фаріва. У центрі цього зібрання знаходилася графиня в білосніжній сукні, розміром явно набагато більшій, ніж слід було б одягати. Вона дещо безглуздо висіла на графині, але оточуючі, здавалося, цього не помічали. Тримо злегка скривився, побачивши цю картину. Графиня зовсім збожеволіла й заразила цим усе в проклятому маєтку. Йому давно слід було звідси піти.

Тримо почув промову графині не з самого початку. Вона говорила:

— …сьогодні! Тому кожен із вас повинен бути підкорений раю і мені. Кожен із вас повинен стати прекрасним. Ви готові до цього? Пролунало гучне, одноголосне й фанатичне: «Так, пані!»

Графиня засміялася й продовжила:

— Тоді, мої вірні слуги, немає сенсу більше зволікати в цей солодкий момент, до якого ми так довго йшли. Почнемо заклик раю зараз же і станемо прекрасними!

До графині піднесли скриню. Вона відкрила її й дістала корону з самої темряви. Вона поклала її собі на голову і, закотивши очі, почала монотонно-утробним голосом читати заклинання призову, підіймаючи руки догори. Якоїсь миті підвал дуже сильно струснуло. Графиня замовкла і, фанатично посміхнувшись, вигукнула: — Рай зовсім поруч! Я вже відчуваю його силу! Я можу зробити вас прекрасними!... Але спочатку я сама стану прекрасною!

Вона заплющила очі й почала голосно мукати, і з нею сталися жахливі деформації. Її тіло зблідло, стало мармурово-білим і витягнулося. Руки зробилися неприродно довгими, замість пальців виросло по вісім кінцівок, що нагадували довгі білі лапи павука. Голова видовжилася вгору, волосся також стало довшим і рідшим, повністю посивівши. Обличчя докорінно змінилося. На ньому не залишилося нічого схожого на людське. Величезні темні очі й те, що, мабуть, слугувало ротом, також було схоже на величезну павучу пащу. А ось сукня, після того, як графиня жахливо змінилася, стала якраз впору.

Після перетворення вона злетіла над землею на метр і так і залишилася ширяти. А всю її постать оповив білосніжний серпанок, створюючи яскравий контраст із короною на голові, що випромінювала темряву. Слуги й Фарів упали ниць перед чудовиськом, у яке перетворилася графиня, і трепетно-боязко шепотіли: «Біла пані! Біла пані!»

Стояти залишився тільки Тримо. Він з огидою дивився на те, на що перетворилася графиня, і з жахом усвідомлював, що з цією мерзотою він проводив шалені пристрасні ночі. І в це він був закоханий. Мабуть, недаремно Вендор так її, або ЦЕ, ненавидить… Графиня повільно водила головою з боку в бік і говорила зовсім незміненим і дещо безглуздо звучачим за таких обставин голосом:

— Ну хто ж із вас стане наступним? Хто заслужив такої честі? А… Тримо! Мій милий Тримо! Ось хто! Мій відданий друг, ти готовий впустити в себе рай? Ти готовий стати прекрасним?

«Перетворитися на мерзенну тварюку — це стати прекрасним?» Тримо був дещо шокований. Він усміхнувся й відповів:

— Ну вже ні, дорога графине, або що ти там тепер, я не зовсім з’їхав із глузду, щоб перетворюватися на городнє опудало й називати себе при цьому прекрасним чи чарівним. Мене якось і моє тіло поки що влаштовує.

Тон, яким графиня промовила наступні слова, не віщував для Тримо нічого доброго:

— Ти станеш прекрасним зараз же. Підведіть його ближче!

До Тримо рушили кілька перебинтованих охоронців графині. Тримо оголив довгу шаблю, викувану з червоного металу, і крикнув:

— Посічу на шматки! Стояти на місці! Графиня була в люті. Вона верескнула:

— Схопити його негайно і притягти до мене!

На Тримо кинулися, крім охоронців, ще й слуги. І це було їхньою фатальною та смертельною помилкою. Жоден із них не був послідовником Вендора Райса, наскільки знав Тримо. А крім Вендора та його послідовників Тримо більше боятися нікого! Шабля Тримо почала занурюватися в плоть нападників зі швидкістю блискавки. Нарешті Тримо знову відчув себе переможцем. Вороги один за одним падали під його ударами, стікаючи кров’ю, а він сміявся. В одній купі тіл, яка швидко росла, лежали й перебинтовані мерзенні стражники графині, яких він давно хотів порубати, і слуги, яких він знав не один рік, але йому зараз було все одно.

Тримо розумів, що кращого моменту, щоб порвати з графинею, годі й шукати. Якщо він зараз проб'є собі вихід із цього мерзенного підвалу, то зможе почати нове життя з Ефірою. Ні вона, ні її батько, і взагалі вся її рідня ніколи більше й ні в чому не будуть мати потреби. У підвалі зчинився хаос, який грав на руку Тримо. Створіння, що колись було графинею, вило й ревіло в люті. Через великий натовп вона не могла сама наблизитися до Тримо і в пориві гніву хапала першого-ліпшого слугу й розривала його навпіл.

Під її ногами опинився жалібно скавулячий Фарів. Вона схопила його й грізно запитала:

— Ти хочеш стати прекрасним, Фаріве? Той жалібно заверещав:

— Понад усе на світі, пані! Вона поклала йому свою руку-павука на обличчя, і почалося перетворення…