Сьогодення 33

При певному русі механізм витягував із себе скіпетр, прикріплений до короткого металевого стрижня, й вкладав його просто в долоню. Це був магічний скіпетр, що випускав, за словами Вендора, смертоносні потоки блискавок. Однак Ерідор, на свій сором, прогулював лекції з відтворення ефекту блискавки. Але ось телекінетичні маніпуляції з навколишніми об'єктами він вивчав добре. А оскільки костюм був, крім броні, ще й підсилювачем астрально-магічного потенціалу, то Ерідор міг ворушити й кидати вбік великі камені та корчі, чим вони з Вендором і займалися за містом, коли його друзі билися з бандою.

А Вендор не міг нарадітися тому, що обладунок одягнувся. Це підтвердило його здогадки. Дивна схожість Ерідора з Аріманом була пов'язана з тим, що вони були однієї крові. Мабуть, батько Ерідора був якимось родичем Дилаю. Адже нерідко в ельфів народжувалися близнюки серед далекої рідні. Значить, рід Арімана не перервався, і ця шляхетна кров тепер тече в жилах Ерідора.

Дуліф Грум приготував для хлопців особливі обладунки. Коли він тільки починав займатися торгівлею, то накупив дорогущих механічних латів, сподіваючись швидко збагатитися. Але як кажуть — скупий платить двічі. Обладунки настільки дорого коштували, що ніхто не бажав їх купувати. Він вклав у них цілий статок і залишився ні з чим. Грошима йому тоді допоміг Вендор. За весь час він продав лише один із семи, а решта так і залишилися донині припадати пилом у підвалі. Тепер настав найкращий час, щоб повернути їх із забуття.

Гіліас вибрав собі обладунок темно-жовтогарячого кольору. Він повністю вкривав його тіло, не сковуючи рухів, оскільки будь-який жест компенсувався механічними пристроями всередині броні. Шолом його був із широким червоним гребенем, і обличчя в ньому залишалося відкритим. Ще він вибрав собі жовтий плащ, під тон обладунку. Також Гіліасу сподобався півтораручний меч із тонким лезом і помаранчевим руків'ям. І взагалі йому з дитинства подобався жовтий або оранжевий колір у зброї чи латах.

Трал обрав собі дещо незвичайне спорядження. Це був рідкісний виріб гномів півночі: кам'яний обладунок із металевими кріпленнями та механізмами. Шолом пасував до обладунків — масивний, кутастий і з двома рогами. Він повністю прикривав обличчя, залишаючи широкі отвори для очей. Коли Трал приміряв його на себе, то видавався схожим на ожилого голема. Зі зброї він узяв собі булаву з маленькими зубцями.

Так само Гіліас і Трал узяли собі по механічному щиту. Один рух — і він розкладається в строгий конус. Інший рух — він складається у вузьку пластину, яку можна кріпити на пояс.

Бріан вирішив одягнутися у все чорне. Йому більше імпонував цей колір. Він вибрав механічний обладунок із круглим нагрудником і одним широким наплічником на лівому плечі та масивним компенсатором рухів на правому боці нагрудника, що нагадував велику шестерню. Конусний шолом мав забрало, що закривало підборіддя та ніс. Обладунок був відполірований і переливався строгим матовим блиском. Собі він теж узяв плащ темно-синього кольору, оскільки чорного в Дуліфа не виявилося. Зі зброї він, як і хотів, узяв дворучну шаблю з лезом із темного металу, яку вправно закидав на плече, притримуючи однією рукою.

Друзі розглядали одне одного й плекали змішані почуття. З одного боку, вдягнутися в такі чудові лати було чудово. Однак, з іншого, це скидалося на якийсь маскарад. Обладунки своїм виконанням і колірною гамою настільки відрізнялися від тих, що є на озброєнні у варти та армії, що друзі, з'явившись на вулиці, виглядали б у них немов бродячі клоуни.

Була й одна проблема, яку допоміг вирішити їм Вендор — це офіційний дозвіл на носіння бойового озброєння та обладунків. Вендор віддав його Гіліасу. Трал дізнався, де розташоване бандитське лігво. Бріан ніяк не міг наїстися яблуками. Ерідор трохи ображався на те, що ніхто з друзів не захоплюється його спорядженням.

Загалом, усе було готове до виступу. Вони стояли в крамниці Дуліфа в повному складі, не наважуючись вийти на вулицю. Дуліф закінчив надягати блискучий гном'ячий обладунок. Одягнув циліндричний шолом, що повністю закривав обличчя. І здавалося, що його борода росте просто з шолома. Взяв звичайний круглий щит, важку сокиру, підійшов до Гіліаса і спитав:

— Ну що? Вирушаємо? Той кивнув і відчинив нові двері магазину, що ще пахли деревом. Вони вийшли на вулицю й не поспішаючи попрямували туди, куди вказував Трал.

Коли вони звернули на жвавішу вулицю, їхня поява була подібна до грому серед ясного неба. Люди розбігалися вбік із широко розплющеними очима й тягли за собою дітей. Хлопчаки ж захоплено витріщалися на незвичайних воїнів. Багато хто з дітлахів смикав матір чи батька за руку і, показуючи на грізну п'ятірку лицарів, вигукував: «Бачиш? Я ж казав, що герої-лицарі існують. Бачиш — це не казки!». Люди мовчки дивилися на цю процесію, не розуміючи, що це. Може, якесь свято й вивели акторів? Однак звук брязкання підошов важких обладунків і блиск зброї одразу відганяли такі думки.

Технокати й самохідні візки оминали тих, хто йшов, і зупинялися. З них виходили люди й дивилися вслід незвичайній п’ятірці, роззявивши роти. Це було небувале видовище. А ще люди намагалися не перетинатися поглядами з тими, хто йшов, особливо з тим, хто був у помаранчевому обладунку. Дуже суворий у нього був вигляд.