III.IV

Бандит з гострим поглядом хотів видмухнути ще одну порцію їдкого порошку. А другий, з дитячим обличчям, подумав, що «давати драла» саме час. І кожен з них майже одночасно став виконувати задумане.

Той, що був із хижим поглядом, миттєво двома пальцями відправив капсулу з порошком у трубочку, набрав повітря для різкого видиху й майже підніс трубку до губ. Гіліас помітив це й одним стрибком опинився перед бандитом. Він встиг навіть подумати, що буде дуже погано, якщо той встигне видихнути. І він не встиг. Гіліас тильним боком долоні завдав удару по руці з трубочкою. Вона відскочила, вибивши вимагачеві нижній зуб у рот. І він зробив видих. Увесь рот заповнився їдким порошком. Очі його неприродно широко розкрилися і, здавалося, зараз випадуть. Він став падати на підлогу.

Третій бандит уже кинувся до виходу, однак Гіліас кинувся до нього й наздогнав біля самих дверей. Він схопив його за боки зі спини й підняв над землею. Той закричав. Але Гіліас кілька разів вдарив піднятого бандита об двері, й той замовк, вочевидь, втративши свідомість. Гіліас кинув його вбік, немов ляльку.

В цей момент опритомнів здоровань. Він підвівся і з ревом кинувся на Гіліаса. Гіліас встиг розвернутися, й у нього врізався громило з шаленими очима. Вони вибили двері й викотилися на вулицю...

Трімо йшов не поспішаючи. Він думав про те, що справді став м'якотілим. Усе частіше на нього стали накочуватися важкі думки про розплату. Особливо після тієї фатальної зустрічі з Вендором. Це був перший раз у його житті, коли він програв бій. Та ще й як програв! Мало не загинув. Цей випадок показав йому, що він далеко не всесильний. Зараз бажання каятися й приймати відплату в нього минуло, однак почуття того, що все набридло, не залишало його.

Трімо йшов у квартал, де знаходилася одна з банд Червоного Братства. Точніше, найнижчий із прошарків цієї організації. Дрібні шахраї та вимагачі, однак їх можна було нацькувати на тих, хто розправився з Аріманом, щоб самому руки не бруднити. Він навіть не хотів дізнаватися, хто були ці люди. Просто замовить розправу над ними й усе! І нехай Червоне Братство саме вирішує, що робити. Поб'ють їх до півсмерті чи вб'ють. Не важливо. Навіть знати не хочеться. А графині скаже, що розправився, і все. Усе так набридло. Немає нічого, що розвеселило б його.

Але раптом він побачив, як двері однієї з крамниць із тріском вилетіли й на вулицю викотилися двоє. Він зупинився й усміхнувся. Один із тих, хто викотився, був здоровань, а під ним — набагато меншого зросту молодий чоловік. Здоровань ревів і намагався однією рукою бити людину під собою, але, мабуть, у нього це погано виходило. Молодий чоловік під здорованем щось викрикнув і скинув із себе масивне тіло, немов стару перину. Трімо усміхнувся. Оце так! Така веселість! Гріх не поспостерігати. Ось зараз здорованеві перепаде. Він знову усміхнувся.

Молодий чоловік схопив здорованя однією рукою й недбало став кидати того на бруківку. Здоровань намагався закрити обличчя, хрипко кричачи й перебираючи ногами. Трімо сміявся, навіть не звертаючи уваги на надзвичайну силу молодого чоловіка. Небагато людей, що були навкруги, розбіглися хто куди, а з підворіття вискочило ще п’ять спільників здорованя й бігом попрямували на допомогу. Чудово! Потішна сцена! Тепер ці п’ятеро розірвуть на шматки того сміливця. Ну як таке може не розважити! Трімо радів.

Раптом за спиною почув молодий голос:

— Що там відбувається?

Трімо напівобернувся й зі сміхом відповів невисокому незнайомцю:

— Зараз там одного героя розірвуть на шматки! Ха-ха. Тікай звідси, поки й тебе не побачили!

Однак молодий чоловік, що стояв поруч, несподівано зухвало відповів:

— Ти ненормальний? Ці мерзотники хочуть убити людину, а ти стоїш і смієшся? Зараз же біжи по варту! А я зараз покажу цим виродкам, як землю варто цілувати!

Трімо фиркнув, подивився зверху вниз на нахабу й відповів:

— Ти, малий, ще не виріс, щоб так мені відповідати. Тікай звідси, поки я сам тебе тут по бруківці не розмазав. Мерщій звідси!

Трал шморгнув носом, подивився з неприязню на високого нахабу й сказав:

— Я так подивлюся, ти нічим не відрізняєшся від тих негідників. Може, спочатку тобі урок дати треба? Хоча ні. Стій тут, я спочатку їх розкидаю, а потім тобою займуся. І не думай тікати, все одно наздожену!

Таку зухвалість Трімо стерпіти не міг. Він зробив миттєвий розворот і спрямував найважчий удар ногою нахабі в голову. Але той виявився надзвичайно спритним. Він майже встиг ухилитися від його коронного удару ногою, який міг ламати шиї. Носок черевика черкнув Трала по лобі, залишивши червону садно. Трал, не довго думаючи, завдав удару у відповідь. Точніше, два. Він одразу двома кулаками вдарив Трімо по ребрах. Той відскочив убік, ледь не впавши. Що за прокляття?

Трімо накинувся з влучними ударами на Трала. Але в нього майже нічого не виходило. Той ніби встигав передбачати напрямок кулака, чи ліктя, чи коліна. Трімо встиг тільки розсікти тому брову й злегка пошкодити ніс. Цього не може бути. Такі влучні й оманливі удари просто неможливо передбачити чи відбити. Їх міг відбивати тільки один чоловік... Вендор! Але цей невисокий міцний хлопець не був ним! Але ця думка засіла в голові Трімо, коли він у стрибку спрямовував смертоносний удар коліном у голову Тралу.