II.VII

Вендор подивився на Альтарі. Вона так і стояла, мовчки усміхаючись і гріючись на сонці. Навіщо вона захотіла сюди прийти? За ідеєю, вона вища істота. Вона повинна володіти невичерпною мудрістю. Знаннями далеких світів. Однак Вендор дивився на неї й розумів, що ніяк і ніколи не зможе сприйняти її як учителя й наставника. Навіть якщо вона почне розповідати якісь таємниці світобудови, недоступні звичайній смертній людині. До того ж нічого подібного вона й не розповідає. Він сприймає її як чоловік сприймає жінку. Як закоханий чоловік сприймає жінку, яка є об'єктом його кохання. І не зможе, а швидше за все, і не буде сприймати її інакше. Ні! Не хоче він її сприймати якось інакше. А вона просто стоїть ідеальна, неземно красива й гріється на сонці. А він просто жує коржик із м'ясом і мовчки дивиться на неї. Дурниця. Дурниця та й годі!

Альтарі повернула до нього голову. Вендор хотів швиденько відсахнутися, щоб не було помітно, що він витріщається на неї. Однак тієї ж секунди збагнув, що його рух головою буде занадто очевидним і поставить його в ще більш незручне становище. Він так і продовжив дивитися на неї. Точніше, в її бездоганні очі. Альтарі нахилила голову набік, примружила очі й усміхнулася. Ну от! Знову вона це робить. Вона чудово знає, які емоції викликає в ньому, і грається з ним. Але навіщо? Хіба так повинні поводитися вищі наставники ордену паладинів? Щось тут не так! Чи це він уже сам себе накрутив? Прокляття! Заплутався, впав і не може підвестися. Суцільна каша в голові!

Несподівано Альтарі звернулася до нього:

— І що це в тебе в руках? Аромат досить спокусливий!

Запитання було несподіване. Принаймні для самого Вендора. Він навіть трохи здригнувся, не очікуючи звернення до себе. Але він відповів досить спокійно й безтурботно, чим здивував сам себе:

— Це звичайний м'ясний коржик із сиром, пані.

Альтарі дещо протяжно промовила:

— Ле-пе-шка...

І додала:

— Я теж її хочу!

Вендор, продовжуючи проявляти чудеса холоднокровності й витримки, не перестаючи дивувати самого себе, відповів:

— У цьому немає жодних проблем, пані. Я захопив їх достатньо. До того ж є чим і горло змочити. Я налив повний глечик ягідного морсу.

Однак Альтарі це, мабуть, не задовольнило. Вона граційно наблизилася до Вендора й, нахилившись так, що їхні обличчя опинилися на одному рівні, промовила:

— Я бажаю твою ле-пе-шку.

І м'яко трьома пальцями витягнула бажаний продукт з руки Вендора. Вендор увесь заціпенів усередині, усвідомлюючи, як близько знаходиться її обличчя. Що це було? Що це означає? Що робити? Що казати? Однак зовні він був абсолютно спокійний. Він усміхнувся й сказав:

— Смачного, пані.

Альтарі розпрямилася й засміялася, примовляючи:

— Смачного! Який милий паладинчик. Смачного каже. Дуже мило.

І відкусила невеликий шматочок коржика з того ж боку, що й Вендор. Закрила очі й не поспішаючи стала жувати. Вендор не міг зрозуміти, що відбувається. Але нуттю відчував, щось має статися. Ця прогулянка в це місце була організована не просто так. Він не міг зрозуміти що, але наближення події починало викликати в ньому внутрішнє тремтіння. Щоб опанувати його, він стиснув одну руку в кулак і продовжував спостерігати за прекрасною Альтарі. Вона ж відкусила ще один шматочок і так само неквапливо стала його поглинати. Вендор зрозумів одне – ситуація повністю під її контролем. Вона щось задумала й неквапливо виконує свій план. Він же є фігурою, як мінімум, другорядною.

Так! Однозначно вигадана Альтарі відрізнялася від реальної. Альтарі зі снів була простішою, більш земною. Точніше, це була звичайна земна жінка, зачинена в тіло Альтарі.

Реальна Альтарі повільно відкрила очі й так само не поспішаючи подивилася на Вендора. Він помітив, що її погляд змінився. Як саме – важко сказати. Але точно змінився. Він відчував це. Вона не поспішаючи простягнула йому коржик, промовивши:

— Візьми його. Мені достатньо. Дякую тобі.

Вендор не міг зрозуміти, що сталося. Чому її тон змінився? Чому він став іншим? У ньому не відчувалося тієї грайливої жартівливості. Невже клятий коржик не сподобався? Що ж сталося? Прокляття! Земних жінок часом зовсім не зрозумієш. А тут жінку з інших світів спробуй розгадати! А може, вони всі однакові, з якого б світу не були! Любить змучити чоловіче серце до такої міри, що воно в грудях б'ється, немов на ниточці. Ще трохи переживань і все! Обірветься й розіб'ється вщент! Прокляття! Що ж таке могло статися? Треба було не брати ці коржики! Вічно він голодний. От тобі й маєш! Наївся коржиками? Вендор уже зненавидів ці коржики.

Альтарі тим часом дещо віддалилася й стала до нього спиною. Потім вона таким же зміненим голосом промовила:

— Ти вже зовсім не паладинчик. Ти справжній паладин, тільки сам цього не знаєш. Так, ти справжній паладин. Я спочатку на це мало звернула уваги... А ще ти дуже потайний!

Вендор думав, що провалиться крізь землю. Що ж таке відбувається? Що він уже зробив? У чому потайність? Ці кляті коржики! Вендор спересердя викинув недоїдений коржик убік, поки Альтарі стояла до нього спиною. Може, Альтарі не можна їсти сир? Чи м'ясо? Він не пам'ятав цих дрібниць. Однак уголос спокійно запитав: