I.XXXVI

Вендор такого не очікував. Чого цей безглуздий, набридливий і взагалі не зовсім при тямі гном кричить на підлозі в його наметі? Зараз збіжаться всі, хто поруч. Раптом помітять справжній вигляд Альтарі. Як тут можна буде це пояснити?

Альтарі ж, не звертаючи уваги на крики переляканого гнома, вийняла з рюкзака дві книги й, продовжуючи нависати над нещасним гномом, розкрила одну з них. Вендор одним стрибком опинився біля Дуліфа. Лівою рукою опустив його руки, а праву стиснув у кулак і, махаючи ним біля самого носа гнома, гнівно й схвильовано прохрипів:

— Чого ти кричиш? Припини негайно! Чого ти кричиш, проклятий?

Дуліф перервав свій крик, перелякано переводячи погляд із Вендора на Альтарі, не в змозі нічого відповісти. Альтарі замість гнома пояснила причину такої поведінки:

— Невже ти не зрозумів, Вендорчику? Він бачить мене. Бачить мене справжню й боїться. Тому й кричить, бідолаха.

Вендор здивовано подивився на Альтарі й запитав:

— Він? Він бачить Вас, пані? Але як?

Альтарі звела брову, пильно оглянула Дуліфа й відповіла:

— Бачить так само, як і ти, Вендорчику. Це дуже незвичайний гномик.

Вендор усе одно не міг зрозуміти, як таке може бути. Він здивувався:

— Але як він може Вас бачити? Він же не паладин. Навіть не учень ордену. Та й орденів більше не залишилося...

Альтарі продовжувала дивитися на гнома й, усміхаючись, відповіла:

— Так, він не паладин. Однак він незвичайний. Не можу розгледіти, чому в нього така здатність. Може, він, як і ти, може бачити справжнє обличчя зла. Дуже незвичайний гномик.

Вендор злегка скривився. Якась нотка ревнощів заграла в його серці. Якийсь гном-коротун бачить, як і він, паладин-мандрівник, зоряну володарку. Маячня якась!

Вендор подивився зверху вниз на переляканого Дуліфа й відповів:

— Та вже. Незвичайний ти наш. Ось тобі й «РАЗ, ДВА». Гном-лічилка бачить те, що йому зовсім не належить!

А Дуліф не слухав, про що говорять над ним людина і... демон. Він тільки думав, як вискочити з намету. Відштовхнути ногами чудовисько, щоб відлетіло назад, і бігти стрімголов. Або просто зірватися з місця... А втім, йому не втекти. Якщо вірити всьому, що говорять про Вендора, жити залишилося кілька секунд. Тепер ясно, звідки в нього стільки сили й спритності. Вендор — демон і спить із демоницею. Проклятий Вендор, краще б він ніколи його не знав. А тепер усе. Це кінець...