I.XXXIV

Воїн кивнув і побіг на пошуки гнома. Побіг і відзначив про себе, що командир потроху божеволіє. Ось уже й книги читати захотілося. Мабуть, цей зарозумілий коротконіг-гном погано впливає.

Вендор же швидким кроком попрямував до шатрів командування. Майже всі командири перебували на маленькому майданчику, щось обговорюючи. Помітивши Вендора, вони припинили спілкування. Обличчя їхні стали серйозними й напруженими. Вони чекали на результати операції. У шатрі генерала зібралося усе верховне командування за великим круглим столом. Генерал, невисокий, літній чоловік з орлиним носом, чіпкими світлими очима й рівно укладеною зачіскою, що відливала сивиною, стояв у дальньому кутку намету й, злегка погладжуючи підборіддя, слухав Вендора. Коли Вендор вимовив слово «Атрантос», генерал відвів руку від підборіддя й стиснув губи. А деякі з воєначальників схвильовано перезирнулися.

Генерал сперся руками об стіл і сказав твердим, дзвінким голосом, що не відповідав його віку:

— Ну що ж. Усе прояснилося й підтвердилося. Настав час ввести нашого командира в курс справи. — Командири схвально кивнули, і генерал пояснив Вендорові:

— Усе почалося десь три-п'ять років тому. Спочатку стали пропадати по містах і селах діти. Вони так часто зникали, що батьки перестали випускати їх із дому навіть вранці. Потім стали пропадати й дорослі. Спочатку поодинці, а потім цілими групами. Жителі міст і селищ стали дорікати своїм правителям, щоб ті навели лад. А потім сталася подія, яка була зовсім незвичною. Безслідно зникла велика банда грабіжників і душогубів, яку намагалися зловити не один місяць. Усі члени цього угруповання просто зникли, а на місці їхньої останньої стоянки були видно сліди битви й багато крові, однак тіл не знайшли. Виявили лише одного переляканого чоловіка у рваному одязі, який ховався у великому дуплі дерева, укрившись мохом. Він явно був одним зі зниклих, однак був не при собі. Він кричав, що його товаришів забрали демони ночі з гострими іклами. Вони й його намагалися з'їсти, але він встиг утекти й сховатися в дуплі. Тіло божевільного бандита справді було вкрите глибокими саднами й слідами від укусів ікластими щелепами.

Але на цьому загадкові зникнення не припинилися. Одного разу стало відомо, що зникли всі жителі села між містом Грімдор і містом Ходнес. Це стало шоковою новиною для жителів Ходнеса. Була створена спеціальна комісія для розслідування жахливих злочинів. Але незабаром безслідно зникла й сама комісія. Спорядили другу для розслідування зникнення першої. Були виявлені записи голови комісії. І згідно з ними, усі сліди злочинів вказували на Грімдор. Комісію посилили військовим загоном і направили до Грімдора. Але… Загін із комісією так і не досяг стін міста. Він безслідно зник.

Тоді стали збиратися загони добровольців для походу на Грімдор і з'ясування причетності кого-небудь у місті до цих зникнень. Набралася досить велика добровольча армія, яку було посилено солдатами на чолі з третьою комісією. Але сталося зовсім неймовірне. Уся ця армія так само зникла. На відстані одного дня шляху від Грімдора вона прийняла нічний бій із невідомим ворогом і, мабуть, програла його. Жителі найближчих сіл говорили, що чули звуки нічного бою. Чули крики тих, хто бився, і дзвін зброї. Однак були чутні й інші звуки, від яких холонула кров у жилах. Було чути ревіння, яке не схоже на звірине. Було моторошне виття й гучні булькаючі баси. Усе це тривало не більше години, а потім усе стихло. Уранці люди виявили на місці бою лише нечисленні комплекти зброї, криваві калюжі й велику кількість нір у землі.

Після цієї події жах охопив найближчі міста й села. Жителі боялися виходити на вулицю без особливої потреби. Але на цьому потрясіння для них не завершилися. Один купець, який прибув із Грімдора, ділився з усіма жахливою історією, що сталася з ним. Він побачив на вулицях міста свого зниклого рідного брата, який входив до складу першої комісії. Однак той його не впізнав, і коли купець хотів його обійняти, той кинувся на нього з кулаками. Побив того й рясно покусав. Після чого втік у невідомому напрямку. Слідом за цією подією жителі Ходнеса стали помічати, що голови міської ради поводяться дещо… ексцентрично. Вони поводилися так, ніби вперше були в цьому місті. А обличчя їхні були напруженими й навіть злими. Але останньою краплею стало повернення зниклих дорослих і дітей. Ті, хто повернувся, не могли натішитися. Але це тривало недовго. Невдовзі рідні стали помічати, що з їхніми близькими явно відбувається щось негаразд. Вони були відлюдькуваті. Часто впадали в незрозумілу лють. І навіть був зафіксований випадок, коли дванадцятирічна дівчинка, яка повернулася після піврічної відсутності, загризла на смерть свою прабабусю.

Тоді рада купців вирішила звернутися по допомогу до Сьомого легіону, точніше, особисто до мене. І я вирішив відгукнутися на прохання. Було вирішено залучити найкращого секретного розвідника. Цим розвідником і був той ельф Лавриль, що помирав у темниці Ходнеса. З ним були обумовлені умовні слова – ключі, які розкривали суть справи.