I.XXII

Місто оточене високою кам'яною стіною. Ворота подвійні: зовнішні масивні двері та внутрішні ґрати. Вартові мають убогий вигляд і дивляться голодним поглядом. Вулиці брудні. Мешканці, що снують, здаються похмурими, навіть у такий прекрасний сонячний ранок.

Будівля міської в'язниці була двоповерховою і місцями зі значними тріщинами. Усе вказувало на те, що місто не було багатим. Можливо, рішення, яке прийняв Вендор, дасть результат.

Вендор попросив вартового провести до начальника й представився послом Сьомого легіону. Його провели на другий поверх, у самий край будівлі. Це йому не дуже сподобалося. Вибиратися у випадку фіаско буде проблематично.

Начальник варти, худорлявий чоловік із цапиною борідкою середнього віку, сидів за великим дерев'яним столом грубої роботи. Обстановка в кабінеті не свідчила про особливу розкіш. Вендор розцінив це як добрий знак. Чоловік пильно оглянув Вендора й запитав сухим голосом:

— Що послу потрібно від скромного служителя правопорядку?

Вендор не збирався зволікати. Він запустив руку в кишеню, намацавши мішечок з алмазами, дістав один і поклав, не поспішаючи, на стіл, сказавши:

— Мені потрібна маленька послуга від Вас, яку Ви цілком можете надати.

Чоловік примружив очі, склав руки на грудях і відкинувся на стільці. Він відповів. І в його голосі чулися недобрі нотки:

— Ось, значить, як... Я розумію, про що Ви хочете мене просити. Цей полонений... Я вже казав іншим Вашим послам, що він у дуже тяжкому стані, але я запевняю Вас, йому надається допомога лікарями. Але він не жилець. День-два й не більше. Після смерті ми видамо Вам тіло, якщо в цьому буде ще необхідність. І... невже Ви думаєте, що в мене немає алмазів у своїх заощадженнях? Заберіть зараз же!

Вендор підняв брови й відповів:

— Звісно ж, є. Але не в таких кількостях!

Вендор запустив руку ще раз у кишеню й дістав невелику жменю й висипав їх на стіл. Алмази сяяли в променях сонця. Очі начальника варти стали сяяти в іскрах алмазів. Він подумав про те, що тепер його будинок зміниться. Він зможе оновити гардероб своєї дружини й двох синів. А ще відправить їх навчатися. Та й узагалі зробить багато різних приємних речей, адже ніяких алмазів у нього й близько не було.