Знатна Графиня Амерзі
I.XII
Він схвильовано запитав:
– Скільки вас було, коли ви розправилися з Аріманом?
Гіліас відповів:
– Шестеро.
Очі Вендора заметушилися, й він почав повторювати:
– Шестеро... шестеро... шестеро... Назви імена всіх!
– Я, Трал, Бріан, Ерідор, Ефіра й Таїра!
Вендор був дуже схвильований. Дуліф давно його таким не бачив. Він розумів, що відбувається щось дуже важливе, але що саме, не міг збагнути.
А Вендор посміхнувся й сказав:
– Ха! Там були жінки! Вони не рахуються! І навіть імена назвав у потрібному порядку, крім одного. Неймовірно!
І тут Вендор знову змінився в обличчі. Очі його були широко розплющені. Він важко дихав. А потім він почав вимовляти слова дуже дивним голосом, і здавалося, цей голос струшує увесь простір:
– Коли поглине сонця лик одвічна тьма, І звір личину скинутиме рад, А двері розчиняться в Ад, Запам'ятай наші душі, мандрівнику, І призови відновити порядок божий, Установити господній лад!
Коли Вендор вимовляв цей дивний вірш, свідомість Гіліаса стала меркнути. Дивні образи майнули перед ним. Яскраві істоти з крилами. Величезний храм, стелі якого не видно. Живі малюнки на стінах. Сяюче сонце десь високо над ним. І над сонцем... Бог?! Сприйняти його Гіліас не зміг. Він тільки зрозумів, що це якесь божество. Яскраве і... ласкаве.
#1415 в Фентезі
#251 в Бойове фентезі
Відредаговано: 23.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
