I.X

Вендор із глузливою посмішкою ляснув себе по нозі й теж із насмішкою звернувся начебто до Дуліфа:

– Ти чув, Дуліфе? Ні татуювання він не бачив, і графині не знає. І простий робітник убив такого жахливого монстра, який наводив жах на всю столицю! Як усе просто!

Дуліф продовжував жувати сливи, випльовуючи кісточки вже в бік хвіртки, відповідаючи:

– На мою думку, це все схоже на нахабну брехню!

Вендор кивнув головою й сказав:

– І мені так здається! І настав час говорити правду, мерзотнику!

Те, що сталося далі, було дуже несподіваним для обох сторін. Вендор блискавично простягнув праву руку вперед, щоб схопити брехуна за комір. Гіліас, дивуючись сам собі, встиг помітити цей рух. І навіть більше: відступити вбік і відбити ліктем руку, що простягалася.

Між відчиненою хвірткою та Гіліасом проскочив Трал. Але якось повільно. Він опинився між ним і Вендором. Його кулак був спрямований Вендору в підборіддя. Однак Вендор одним поштовхом лівої руки перенаправив усе тіло Трала вбік, і той полетів на Дуліфа, який спритно підставив ногу, щоб Трал спіткнувся й упав.

Однак цього не сталося. Трал в останню мить встиг перестрибнути нахабну ногу гнома й опинився прямо перед ним. Дуліф зі спокійним обличчям продовжував їсти сливу. А кісточку виплюнув прямо в груди Тралу. Тепер Трал поділяв неприязнь Гіліаса до гномів.

Дуліф засунув сливи до кишені й почав атаку. Але й Трал був не ликом шитий. Йому хотілося перевірити свої сили. Тому він так і рвався на пошуки пригод. Але саме підвернулася така нагода. Що ж, потренуємося на цьому нахабному гномі. Але трохи пізніше. Оскільки поки що виходило лише відбивати його атаки, що здійснювалися зі швидкістю польоту стріли.

Гіліас був шокований побаченою картиною. Трал, жахливо лихословлячи, відбивався від страшного натиску гнома. Але обидва вони рухалися якось повільно. Кожен удар, що наносився, і наступний Гіліас бачив і міг передбачити. Але перед ним стояв Вендор. Його обличчя було кам'яним. Він був налаштований украй серйозно. Його права рука знову летіла в бік Гіліаса.