I.VIII

Трал запитально глянув на Гіліаса. Той відповів:

– Я нікого не чекаю!

Вони разом попрямували до хвіртки. Гіліас навіть забув відкласти сокиру й з нею так і пішов дізнатися, хто там стукав. Він відчинив двері.

Перед ним стояв чоловік середнього зросту, невизначеного віку, з яскравими блакитними очима та акуратною короткою зачіскою, у синьо-червоному одязі. Крізь сорочку проглядався захисний білий нагрудник. Трохи осторонь стояв гном із пишною бородою, у картатому сірому одязі, з підтяжками, й жував сливи, яких у нього була повна жменя.

Гіліас дивився на чоловіка. Його обличчя було серйозним. У повітрі відчувалося незрозуміле напруження. Раптом чоловік посміхнувся й, злегка повернувшись до гнома, сказав:

– Дивись, Дуліфе, як нас зустрічають! З хлібом, сіллю та сокирою!

Гном, продовжуючи уплітати сливи й випльовуючи кісточки на дорогу, відповів:

– Авжеж! Ради прийому, нічого сказати!

Гіліас відклав сокиру вбік і запитав:

– Хто ви? Ви до батька?

Чоловік відповів:

– Де мої манери? Мене звати Вендор Райс. А це мій друг Дуліф.

– Здрастуйте! – з повним ротом відповів Дуліф.

Вендор продовжив:

– Я прийшов до Гіліаса. Це твій батько?

– Ні. Гіліас – це я! Що вам потрібно?

Напруження між людьми не зникало. Здавалося, воно тільки набирало сили. За спиною Гіліаса переминався Трал, шморгаючи носом, – явна ознака того, що він готовий до бійки.

Вендор розглядав юнака, що стояв перед ним. Він був зовсім молодий. Як він міг убити Арімана? Вендор знав, що сталося з жертвами божевілля Арімана. Але як цей юнак міг знищити такого грізного противника? Навіть якщо він був не один? Тут явно крилася якась брехня. Можливо, не такий вже цей молодий чоловік і звичайний громадянин столиці Людської Республіки. Може, він якось пов'язаний з Графинею? Або з Червоним Братством через Трімо? Тому йому, або їм, вдалося вбити Арімана, а самим залишитися живими. Тут явно відчувалася рука проклятої графині. Він нутром чув, що саме вона причетна до страшних змін, що сталися з Аріманом. І, можливо, цей молодий чоловік дасть якусь зачіпку. Хоче він того чи ні!