I.V

Мати Гіліаса побачила, якої шкоди завдає Трал, і з докором крикнула йому:

– Чим це ти там займаєшся, Трале? Агов? Хочеш мені нову яблуню посадити?

Трал, захекавшись, зупинився й відповів спочатку матері, потім Гіліасу:

– Вибачте! Ось, бачиш! А рука навіть не подряпалася!

Гіліас був шокований побаченим. Явно було видно, що Трал калічив стовбур дерева з душею, застосовуючи всю свою силу. Однак на його кулаці справді не було пошкоджень, лише легке почервоніння.

Трал знову звернувся до Гіліаса:

– Тепер ти! Я хочу подивитися, наскільки сильний ти!

Гіліас заперечливо похитав головою й відповів:

– Ні! Я не збожеволів, щоб розбивати руку об дерево. До того ж я не відчуваю, що моя рука така міцна, як… кувалда.

Трал наполягав:

– Ну! Давай, Гіліасе. Доки мати твоя в дім зайшла! Давай, удар дерево!

Гіліас уперто відмовлявся. Тоді Трал видумав інше:

– Тоді давай ти підставиш руку, я легенько по ній стукну!

Гіліас здивувався й сказав:

– Після того, що ти з деревом зробив? Я не буду підставляти тобі долоню!

– Ну, тоді давай по-іншому! Я підставлю, а ти вдариш. Ну, чого ти, як дівчисько, ламаєшся?

Такий варіант більше влаштовував Гіліаса з усіх запропонованих. Трал поставив перед ним розкриту долоню. Гіліас стиснув кулак і, трохи ще почекавши, завдав удару по долоні. Пролунав гучний ляскіт. І Трал, схопившись за долоню, жалібно завищав:

– Щоб тебе розірвало! Казав же, треба було в дерево! Немов молотком по пальцях! Ну, ти й дубина!

Однак Гіліас не міг нічого зрозуміти. Він не відчув, що його рука якось особливо стала важкою. Та й м'язи не з'явилися нові. Нічого не сталося такого незвичайного. Він почувався, як завжди. Жодної особливої сили не відчувалося. Однак скривлене від болю обличчя Трала говорило про протилежне.

Той відхекався й сказав, усе ще тримаючись за руку:

– Бачиш! Я мав рацію! Ти ще сильніший за мене… Прокляття! Ти не міг вдарити в це кляте дерево? У мене всі пальці заніміли! Так, ну тепер, ти мене послухаєш щодо карти, яку я приніс?

Гіліасу було вже все одно. Усе так стрімко відбувалося, що це його починало просто лякати.