Розділ 17

– Звідки така краса на обличчі? – не втрималася Фіона, витріщаючись на побиту фізіономію свого наглядача. – Що, на вас бандити цілим натовпом напали?

– Ваша подруга постаралася, – через зуби процідив засмучений мачо. – Але нехай не сподівається, я здаватися не збираюся! Придумаю щось нове, щоб її здивувати, і вона буде вражена моєю наполегливістю.

– Вона скоріше прикінчить вас, – похитала головою пасажирка, – за таку наполегливість.

– Нічого подібного, – уперто випнув підборіддя Філ, – Вона ще буде рада, що їй попалася така креативна і творча особистість, як я! Хто ще буде готовий на все, аби вона подивилася прихильно? Я поки що не готовий запропонувати щось надзвичайне, але дуже скоро придумаю сюрприз. Вона буде зачарована мною, без сумніву.

– Дуже цікаво, а чим вона вже встигла не зачаруватися? – дівчина ткнула рукою в бік розмальованого всіма кольорами веселки правого ока завзятого кавалера.

Ліве око поки що було насиченого фіолетового кольору.

– Ось це, – палець чоловіка вказав на різнобарвний ліхтар, – за кінний клуб. Це, – палець перемістився на друге прикрашене око, – за екскурсію скляним мостом над прірвою. А це, – потер подряпини, – за романтичну вечерю у ресторані “Чарівні делікатеси з найдивовижніших куточків планети”.

Воістину, цей чолов’яга має приголомшливу уяву, – подумала Фіона, дивлячись на закоханого.

– І що ж ви запропонували моїй подрузі з делікатесів?

– Живих слимаків у вершково-шоколадному соусі, – буркнув водій.

Найрона відчула, як до горла підкотила гірка грудка.

– Філ, ти з глузду з’їхав? – обурено сказала вона, навіть перейшовши на "ти". – Хто пропонує такі речі непідготовленій людині?

Водій насупився і поглянув на свою пасажирку з-під брів.

– А що мені лишалося? Їй нічого не подобалося, куди не поведу – все не підходить.

– А спитати, куди б вона хотіла піти на побачення, ти не пробував?

Філ кинув на Фіону такий здивований погляд, наче вона запропонувала йому зараз же роздягнутися і голим пробігтися центром міста.

– Як це запитати? – обурився він. – Який тоді вийде сюрприз?

– А тобі важливо, щоб був сюрприз, чи щоб дівчині сподобалася прогулянка?

– Ну, щось же їй повинно сподобатися, зрештою!

– Ось і спитай у неї.

Чоловік задумався, потім глянув на дівчину і з сумнівом запитав:

– А що, так можна було?

– Філ, у тебе колись була наречена? – поцікавилася Найрона.

– Наполовину, – неохоче зізнався він.

– Як це? – здивувалася дівчина.

– Ну, – почервонів парубок, – я думав, що вона моя наречена, а вона бачила в мені лише гаманець. Щодня їй хотілося сюрпризів чи подарунків. Ми об'їздили пів країни. Все, що вона бажала, я купував. А потім з'ясувалося, що у неї є наречений, просто він навчається десь, а вона, щоб не нудьгувати, їздила зі мною.

– Чи не думаєш ти, – напружилася Фіона, – що й Майя така сама? Думаєш, що якщо пропонуватимеш усе більш екзотичні види дозвілля, вона буде до тебе прихильніше ставитися? Навіть не сподівайся!

– То що мені робити? – герой-коханець схопився за голову. – Як мені привернути її увагу?

– Гаразд, – зглянулась Фіона, – підкажу тобі дещо. Але це тільки на перший раз, потім сам питай у неї, що їй хочеться. Сюрприз-сюрпризом, але такі несподіванки, які можуть довести до серцевого нападу, Майя точно не оцінить.

– І що я маю робити? – надихнувся закоханий співрозмовник.

– Запропонуй їй поїздку на Блакитні озера. Вона дуже любить так відпочивати, але туди, як відомо, рейсовий транспорт не ходить. Потрібно діставатися своїм ходом, а машини у неї немає.

– Та невже, – засумнівався Філ, – їй може сподобатися, якщо я її просто запрошу купатися?

– Запитай, і побачиш! До того ж зовсім поруч з озерами є поле з кам'яними скульптурами, вирізьбленими з величезних валунів. Це точно сподобається твоїй пасії.

– А потім що? – з величезною надією подивився на Фіону водій.

– Я вже казала – запитай у неї.

– А що мені питати? – розгублено поцікавився він. – Все, що я їй пропонував, їй не сподобалося.

– Коротше, – підсумувала Найрона, – розбирайтеся самі. А зараз, може, поїдемо вже? Бо такими темпами нас і ніч тут застане.

Філ ображено засопів, але все ж таки відвернувся і завів автомобіль.

Майка зустріла гостю з розкритими обіймами й, схопивши за руку, потягла до кімнати. Лише кинула зацікавлений погляд у коридор. Але даремно, її залицяльник цього разу не наважився з'явитися перед її ясні очі, залишившись в машині.

– Фіоно, – загадково прошепотіла вона, – мені треба тобі таке розповісти!

– Знаю вже! – засміялася гостя, – синці та подряпини бачила.

– Та ну його! – відмахнулася подруга, – твої трофеї вже всі продані!

Господиня посадила Фіону за стіл, захаращений якимись запчастинами, і урочисто поставила перед нею скриньку.

Гостя підняла кришку і завмерла від подиву. Скринька була сповнена золотих монет.

– Ось, – задоволено усміхнулася магічка, – тут триста тисяч золотих.

Фіона трохи не подавилася повітрям від подиву:

– А чому так багато? Ти ж говорила...

– Я, здається, відстала від життя. Чотири найбільші лусочки продали за п'ятнадцять тисяч золотих кожну. Інші трохи дешевше, але все одно чималі гроші. Реалізатор вже взяв свою частину, інакше було б ще більше.

Цілком приголомшена Найрона лише по черзі дивилась то на Майку, то на шкатулку. Вона не могла повірити, що раптом стала дуже забезпеченою жінкою.

– Майко, – прошепотіла вона здавленим голосом, – я тебе люблю!

– Взаємно, подружко, – засміялася дівчина.

Поки дівчата зізнавалися одна одній у гарячих почуттях, в особняку Золотозелених відбувалася запальна розмова:

– Батьку, – гарчав Клепсід на старшого клану, – я не хочу одружуватися з Селестіною.

– Я це чув не раз, але це нічого не змінює, ти все одно одружишся з дочкою Шіаса. Це не обговорюється.