Частина 4

     Тренування вже закінчилося, і хлопці вирішили трохи відпочити перед тим, як розійдуться додому.

– Здається, у нас в компанії хтось «зливає» інформацію про працівників, – звернувся до хлопців Микита.

– Чому ти так думаєш? – озвався брюнет.

– До мене вчора подзвонила якась дівчина, сказала, що не боїться мене. Що помститься мені, перетворить моє життя на пекло, – Микита зробив ковток води із пляшки.

– Що це за жарти такі? – насторожився Андрій.

– Вона сказала своє ім’я? – звернувся наймолодший учасник гурту до Микити. Його карі очі із занепокоєнням дивились на друга.

– Ні, але я зберіг номер.

– Скинь мені смс, я спробую дізнатись хто вона, – хлопець витягнув зі спортивних штанів телефон. – Є в мене один знайомий, він може будь-кого знайти. Декілька місяців тому, він стояв біля входу в компанію і чекав на мене. Виявилось, що його сестра хворіла на рак, остання стадія. Вона дуже хотіла потрапити на наш концерт, та не могла через хворобу. Її останнім бажанням було побачити свого кумира, тобто мене. Він попросив мене поїхати разом з ним до лікарні, де вона на той час лікувалась, і я погодився. Пізніше з’ясувалося, що він добре розуміється на комп’ютерах. Я попросив його допомогти мені. Була одна дівчина, яка мене постійно переслідувала, та завдяки тому хлопцю вона відчепилась від мене.

– Добре, буду дуже вдячний за допомогу, – звернувся Микита, до найменшого учасника. Зростом той був вищий від Микити, та не за віком.

– І це все? – здивувався хлопець зі світло-рожевим волоссям. – Не вірю!

– Ще вона сказала, що розкаже про все моїй нареченій, – приреченим голосом, відповів  Микита. Він чудово знав, що хлопці будуть глузувати з нього.

– В тебе є наречена? – темноволосий в цей час рукою зачесав волосся назад, а його карі очі розширились від здивування. Інші учасники теж були здивовані, а працівники, що були присутні в залі насторожились, менеджер виглядав занепокоєним, кристально дивлячись на Микиту.

– Ага, цілих десять! – саркастично зауважив Микита. – Та нема в мене нікого! Здається той хлопець дуже її образив, – працівники в залі та менеджер трішки розслабились, проте, йому не подобалось, що хтось з сторонніх людей погрожує хлопцям. Він мав намір після закінчення тренування піти до директора і поговорити з ним про безпеку учасників гурту.

– А ти тут до чого? – Андрій був стурбований такою ситуацією. Такого ще ніколи ні з ким не було.

– Та ні до чого, – роздратовано відповів Микита підводячись з підлоги. – Мабуть, просто помилилась номером.

– Добре ж вона помилилась, – роздратовано мовив лідер гурту, ховаючи свій телефон у кишеню штанів.

– Та годі тобі! Нічого ж поганого не сталося, – занив Микита. Він же сотню разів пожалкував, що розповів їм про це.

– Максиме, заспокойся, я владнаю цю проблему. Артеме, – звернувся менеджер до наймолодшого учасника. – Як буде якась інформація про цей номер – повідом мене, а я поки піду до директора, треба обговорити цю ситуацію. Щоб в майбутньому такого не повторилось знову.

– Добре, – кивнув Артем.

– Може, нехай він змінить номер? – запропонував Максим.

– Поки нічого не робіть, я потім все скажу, – відповів менеджер і вийшов із зали.

– В тебе є якісь припущення? Хто міг це зробити? – Максим уважно дивися на Микиту.

– Ні. Хіба що, той хто завжди поруч. Це може бути хто завгодно: асистент, оператор, навіть прибиральниця.

– Ну, прибиральниця чи оператор не можуть точно знати твій номер, а от менеджер або асистент – цілком можливо.

– Ви справді вважаєте, що це я зробила? – втрутилась в розмову рудоволоса дівчина. Вона важко дихала, а її зелені очі з острахом дивились на Максима, а її пухкі губи тремтіли від збудження. – Я цього не робила. Мені потрібна ця робота і я не хочу її втратити. Навпаки, я зроблю все аби залишитись в цій компанії.

– Вас ніхто не звинувачує ні в чому. Це лише припущення, – заспокоїв її Максим.

– Якщо це дійсно хтось із співробітників компанії, я знаю хто це може бути, – трохи заспокоївшись, мовила рудоволоса.

– І хто ж це? – прищуривши очі, запитав Микита.

– Є одна дівчина. Микита Семенович їй дуже подобається. ДУЖЕ. Іноді здається, що вона схиблена на ньому. Я випадково прочитала її повідомлення на телефоні, вона, здається з подругою переписувалась. То вона написала подрузі, що хоче запросити Микиту Семеновича на побачення. Компанія забороняє стосунки між учасниками гурту та співробітниками. Неодноразово вона просила у мене Ваш номер телефону, але я завжди відповідала «ні». Можливо, вона все таки знайшла Ваш номер телефону? – припустила дівчина, знизавши плечима.

– Все може бути. Треба сказати менеджеру про неї. Хто вона? – запитав найстарший учасник.

– Вона асистент Дениса Миколайовича.

– Що?! – зіниці карих очей розширились, на лоб впало пасмо світло-рожевого волосся.

– Бути такого не може, – з сумнівом сказав Андрій.

– Чому не може? Може, ще й як може, – промовив Денис, поправивши світло-рожеве волосся.