Розділ 3 Щоб зберегти одне життя, потрібно відібрати інше

Рано-вранці Катя прокинулася від того, що її знову почало нудити. Вона схопилася з ліжка і побігла у ванну. Максим сонно почухав потилицю, зайшов на кухню, де Влад готував сніданок.

 - Доброго ранку. Симпатична у тебе подруга, - підійшовши до кухонного столу, сказав він.

 - І тобі доброго ранку. Спробуй тільки образити її - по зубах отримаєш, - Влад грізно подивився на друга.

 - Ого. Як ми заговорили! – сон як рукою зняло від такої відповіді. - Ти мене дивуєш. Що з тобою, Владе? - Максим занепокоєно дивився на друга.

 - Зі мною все добре. Просто я нікому не дозволю її ображати, – відрізав Влад. 

— Ти випадково не закохався? – насмішкувато запитав його друг. 

— Навіть якщо так, що зміниться після цього? Нічого, – Влад на мить відірвався від готування, щоб подивитися на друга, а потім знову повернувся до роботи. 

— Говори давай, що у вас за стосунки, і хто вона насправді тобі? - вимагав Максим.

 — Ми з нею ще зі старших класів дружимо. Декілька років не бачилися, – закінчивши приготування, хлопець почав накривати на стіл. 

- Ага, і через стільки часу вона згадала про тебе, так? – недовірливо перепитав друг. 

- Ні не зовсім. Я сам два тижні тому написав їй. Я думав, що вона вже забула про мене і зовсім мене не пам'ятає, але... 

— Але виявилось, що пам'ятає. Щось тут не так. Сподіваюся, вона не має поганих знайомих? – обережно спитав Максим. 

- Що ти маєш на увазі? – хлопець завмер зі склянкою в руках. Він збирався налити сік. 

— Ти її друг і ти маєш знати, з ким вона товаришує. Раптом вона зв'язалася із поганими людьми. У тебе можуть виникнути проблеми не тільки в компанії, а й фанатам це може не сподобатися. Хто знає, яка інформація може випливти. 

- Ні. Я її досить добре знаю. Вона таких стороною оминає. Їй взагалі важко знаходити спільну мову з будь-ким. Вона замкнута людина, їй подобається самотність, вона отримує від неї кайф, – хлопець поставив на стіл дві чашки з кавою та склянку соку. "Її улюблений сік, апельсиновий". 

— Гаразд, давай поснідаємо і поїдемо на роботу, ми вже запізнюємося, — сідаючи за стіл, сказав Приходько. 

— Я зараз покличу Катю, разом й поснідаємо, – Влад піднявся нагору й обережно постукав у двері. 

— Увійдіть! – почувся тихий голос з того боку дверей. Влад увійшов до кімнати і побачив дівчину, що лежала на ліжку. Він одразу підбіг до неї та взяв за руку. Вона була холодна, а сама дівчина не в кращому стані. Її лихоманило.

 — Люба моя, що з тобою? Ти вся бліда та й руки холодні, – Влад схвильовано дивився на Катю.

 — Мене знову знудило. Цей токсикоз мене вже дістав, швидше все це б закінчилося, - прошепотіла Катя. 

— Зараз принесу тобі води, а ти лежи. Може тобі ще щось потрібне? - тримаючи руку Каті, схвильовано спитав Влад. 

- Хочу кислих зелених яблук, - жалібно подивилася Катя на хлопця. А той лагідно посміхнувся.

 — Не факт, що я їх знайду, але спробую. Я зараз принесу тобі води, а потім схожу по яблука, - відпускаючи руку дівчини, він вибіг з кімнати. 

— Дякую, — тихо крикнула дівчина. 

Хлопець побіг на кухню. Він підійшов до верхньої шафки та дістав з неї склянку, наповнив її водою і хотів уже повертатися до дівчини, але Максим його зупинив. 

— Владе, що трапилося? Ти чого такий знервований? 

- Каті погано. 

- А що з нею? Вона захворіла? - з набитим ротом спитав хлопець, схвильовано дивлячись на друга.

 — На, віднеси їй води, а я поїду за яблуками, — сунув в руки друга склянку й побіг одягатися. 

- За яблуками? Навіщо тобі яблука? - приголомшено прокричав Макс. 

- Катя хоче зелені яблука, - зупинився хлопець біля сходів і повернувся у бік Макса. 

— І ти вирішив поїхати по яблука. Ми ж на роботу так запізнимося! - здивовано підняв брови в гору Максим. 

— Начхати на роботу, Катя важливіше, — з цими словами Влад побіг вгору сходами, а через кілька хвилин він спустився вниз, побіг до вхідних дверей і, одягнувши кросівки, взяв ключі від машини, вибіг з будинку. Від такої поведінки друга Макс був, м'яко кажучи, шокований. Він уперше бачив, як Влад виконує забаганку дівчини. Він міг просто після проведеної ночі не подзвонити дівчині і нічого не пояснивши їй просто зникнути. Або просто сказати, що та ніч була помилкою, але тут… Щось тут було не так. 

— Піду віднесу їй води, — Максим відсторонено покрутивши склянку в руці підвівся зі стільця і пішов до кімнати дівчини. Підійшовши до потрібних дверей, хлопець постукав, а потім відчинив двері й увійшов до кімнати.

 - Привіт. Ого, ти чого така бліда? Що з тобою? - побачивши в якому стані була дівчина, він підбіг до неї, поставив склянку на тумбочку і взяв за руку. Замість відповіді дівчина підскочила з ліжка та побігла у ванну. Хлопець був у ступорі. Він не міг зрозуміти, що відбувається, і просто залишився чекати, сидячи на ліжку. За кілька хвилин дівчина вийшла з ванної. Вона не встигла зробити і кроку як похитнулася, Макс ледве встиг зловити її. Він підняв її на руки і поклав на ліжко. Хлопець простяг склянку з водою. Катя слухняно випила всю воду і поставила порожню склянку на тумбочку.