Розділ 3. Для мене є тільки Елайя

 Ми з Фоксом підвелись і пішли назад, до байка. 

— Ти чого? — врешті запитав він.

— Нічого у тебе не вийде. Хто ж так за дівчатами залицяється? Увірвався в квартиру, відвіз із міста невідомо куди, цілував без дозволу…

— Знайшла кого вчити з дівчатами поводитися, — хмикнув Джо. — Я вашого брата, тобто сестру, знаю. Чи ти особлива?

— Елайя каже, що особлива, — піддражнила я його.

— Ось що він каже… — Джо помрачнів, міцніше стиснув мою руку. — То значить, зустрічаєтеся. Часто?

— Ні, — сумно відповіла я. — Давай не будемо про це. У нас усе складно…

— Я повинен знати, — наполягав Джо. Мені здалося, чи в його голосі прозвучало хвилювання?

Над пагорбами зійшов великий жовтий місяць. Ми вийшли до початку дороги. Чорний бік мотоцикла поблискував у місячному світлі, наші куртки так і лежали, перекинуті через сидіння.

— Розкажи, — Джо взяв мою куртку, простягнув мені. Я почала стягувати його светр, але він зупинив мене. — Залиш собі, а то замерзнеш у дорозі.

— А ти?

— У мене товста шкіра, за мене не хвилюйся, — ухмильнувся Джо. — То що з білявим?

— Не називай його так, — я вигукнула сердито. — Елайя хороший!

Раптом у голові щось клацнуло.

— Ти його знаєш! — здогадалася я.

— Не був представлений, — розвеселився Джо. — Вважай, це природна ненависть до суперника.

Я пирхнула.

— Ти йому не суперник. І взагалі припини до мене під’їжджати. По-перше, ти робиш це грубо, по-друге… для мене є тільки Елайя.

— Ну це ми ще подивимося, — легковажно відгукнувся Джо, сідаючи на мотоцикл і допомагаючи забратися мені. — То де ви зустрічаєтеся? Коли?

— Слухай, досить, — я обхопила Джо руками, притиснулася до його широкої спини. — З тобою я не хочу це обговорювати.

— Вперта дівчина, — пробурмотів Фокс і завів мотоцикл. Рев двигуна не дав мені відповісти. Із кущів на узбіччі вилетіла пташка, потривожена звуком. Фокс газанув, мотоцикл розвернуло на місці. — Тримайся!

І ми помчали назад. Мотоцикл ішов рівно, плавно нахиляючись на поворотах, поля сріблилися від інею в місячному світлі. Я вчепилася в Джо і, заколисана, дрімала, уткнувшись у шкіряну куртку.

Не знаю точно, котра була година, коли ми в’їхали в Париж, але місто і не думало спати, воно жило звичайним нічним життям. Вулиці освітлені ліхтарями, яскравими неоновими вогнями реклами та вивісок, вітрини заклично горять, у центрі тротуари вирують гуляючими городянами і туристами. Навіть по нашій тихій вуличці фланували туди-сюди групи з фотоапаратами і путівниками.

Джо підвіз мене прямо до будинку, допоміг злізти. Тіло трохи затекло після майже години нерухомого сидіння в незвичній позі. Я знову почала стягувати светр, але Фокс зупинив:

— Потім віддаси.

Так, ми ж тепер, якщо так можна висловитися, працюємо разом. Я з подивом зрозуміла, що тепер мені це навіть приємно.

— Знаєш, якби ти не розпускав руки і мені не доводилося тебе осаджувати, ти міг би стати хорошим другом.

— Цього разу я не чіплявся, — заперечив він.

— Яких зусиль тобі це коштувало! — засміялася я.

— Воно того варте, — серйозно сказав Джо. — Другом, кажеш? Зійде для початку. Як поїздочка? Добре було?

Я раптом усвідомила, що почуваюся посвіжілою і відпочилою, повною сил. Який контраст із втомою і спустошеністю, що гнітили мене вдень!

— Поїздка сталася дуже вчасно, — зізналася я. — У мене просто голова обертом від усіх цих подій. Якби ти мене не витягнув погуляти, не знаю, як би я трималася.

— Ти дуже міцна і чудово тримаєшся, — заперечив Джо. — Інша б на твоєму місці давно здалася, якби стільки навалилося.

— Ну у тебе і слівця! — я засміялася. — Але все одно дякую.

— Можеш на мене розраховувати. — Фокс поплескав мене по плечу. — Пам’ятаєш, про що маєш запитати у Наталі?

Він запам’ятав, як звуть дилера Мішеля. А у мене вже все вилетіло з голови!

— Звісно. Завтра ж поговорю з нею. Коли зустрічаємося і обмінюємося інформацією?

— Я знайду тебе, — сказав Фокс. — Ну що, друзі?

— Друзі, — погодилася я і простягнула руку, зупиняючи нахиленого до мене Джо. — Але цілуватися не будемо!

— У мене все попереду, — ухмильнувся Джо. Стрибнув на мотоцикл і помчав у ніч, розполохавши ревом двигуна японських туристів, що вийшли з-за повороту.