Розділ 11

Ненависть до себе зростала так стрімко, що опалювала всі мої нутрощі, перетворюючи їх на попіл. Перед очима я бачу знову історію одної страшної казки, що повторюється попри все. "Невже у вас не може бути щасливого кінця разом із Юлею? Невже я не зможу знайти вихід для нас двох" думав відкидаючи рукою пасма волосся, дивився в чарівне обличчя моєї дівчинки, та розумів, що потрібно зробити свій вибір.
"Чому тобі дістався такий дурний головний герой у вигляді мене? Я думав, як завжди, про себе, про те, що мені подарував всесвіт другий шанс прожити життя з коханою, але не зрозумів головного, що це другий шанс для коханої на нове щасливе життя яке вона була позбавлена продовж багатьох житів. Хоч, як не прикро, мені усвідомлювати страшні слова її батька, але доведеться їх прийняти немов закон сьогодення, бо наш поцілунок відкрив очі на події минулого.

Хвилину тому я був у повному шоку, коли вона почала проводила своїми кінчиками пальців по моєму гарячому тілу. Сил на те, щоб не накинутися на неї як голодний хижак, пішло дуже багато. Цікавість коханої розбурхувала в мені всі мої таємні бажання.

Спостерігаючи за нею через опущені вії крадькома, як нотка вивчає мій знак і  знайомиться з моїм тілом.  Затаїв дихання стежачи за тим, як в її очах спалахують вогники пристрасті,  вичікував, немов звір на полюванні, момент, коли зможу зробити перший крок назустріч. Ось час настав вона відводить очі, і наші погляди зустрічаються, ривок, і  вуста знаходять одне одного, даруючи мені довгоочікуваний поцілунок. Моя сила увірвалася в неї так стрімко, що я не зміг її зупинити, поєднання сил, душі й свідомості. Одне ціле хоч відбувся тільки  поцілунок, але нам його вистачило. "МОЯ" кричало все в мені. 

Занурюючись у неї сильніше зрозумів що зараз Юля не могла приховати свою душу. Мене зустрів її четвертий рівень, я одразу не зрозумів що потрапив у пекло свідомості, і що свідомість тримається на кількох печатках бога. Спочатку вирішив що це блок до пам'яті про нас. Доторкнувся до першої печатки, захист від нервового навантаження "Цариця", колись намагався за допомогою глави третього роду відновити в лікарні її, коли Юля потрапила туди з нервовим зривом. Тоді "Цариця" була набагато менша і простіша, навіщо такі сильні елементи для простого життя? Що відбувається? Холодок побіг по спині.
Відчуття трагедії, що наближається, змусило мене шумно видихнути повітря. Рішуче доторкнувся до другої печатки - це був блок на її сили й уміння, не просто обмеження, а придушення і повне блокування проявів і використання. Яку силу творець так намагається утримати або ховає? Незрозуміло...
Третя печатка була багатогранною, наче печатка у печатці, її призначення було сховане від мене. Моєї сили було недостатньо, щоб пробитися в глибину печатки. Ці печатки були настільки сильними, щоб їх підживлювати потрібна була величезна сила Бога.

Торкаючись в тіні до кожної її ниточки я шукав рішення, сьогодні вперше за все життя мій талант став у пригоді.  Зупинивши час для нас двох хотів обійти захист у тіні, щоб зрозуміти, що ховається за "печатками Бога". Щойно почав ламати їх почув у голові жіночий голос.
-"Стій! Не можна їх чіпати" 
Уперше тінь заговорила до мене. 
- Назви причину, чому я маю зупинитися?
-"Хіба життя Юлі не достатня причина?"
Її слова паралізували мене, що це може значити? 
- Поясни?
-"Добре! Причини й наслідки... Ти можеш зробити вибір."  
У голові щось штовхнуло і видіння хаотично понеслися перед очима. Минулі життя і смерть від руки Хранителя. Не просто смерть. Щоб отримати всю силу коханої він розірвав її душу на шматки! НА ШМАТКИ!  О всі сили життя! Диво що вона повернулася... Але як? На що пішов її батько, щоб залишити та щоб відновити Юлю знову? Хочу він поставив блок на її пам'ять, може я не вірно все зрозумів, припустимо блок не для того, щоб роз'єднати нас, а щоб захистити від мене! Щоб я не зачепив печатки і вона не згадала! Що можуть зробити спогади про нас? Біль... Пережити момент смерти... Може в цьому моменті життя загроза? Ось що захищає так ретельно її батько, СПОГАДИ!!!  ЦІ ПЕЧАТІ ЗАХИЩАЮТЬ І ОБЕРІГАЮТЬ ДУШУ ЮЛІЇ!! Поняття помилки з моєї сторони подій які відбуваються накрило мене хвилею. Помилився! Сили всесвіту! Я помилився Юля не може згадати свою смерть за жодних умов, поки я не знайду як її захистити від мене!

За своє довге життя мені ще не було так гірко як зараз. Нитки минулого в моїх руках слухалися і підкорялися без зусиль, перебираючи між пальцями шукав потрібну і знайшов. Пам'ять про мене. Тінь була справедлива і відверта настільки, що іншого варіанту для Юлії вибрати я не зміг.  Мій проклятий дар сьогодні в друге виявився мені корисним. Пропускаючи через себе кожну хвилину разом з коханою, я почав стирати себе з її нового життя. Хвилину за хвилиною, мить за миттю переживаючи й пропускаючи разом моменти життя, всі відчуття, які вона відчувала поруч зі мною. Біль втрати робила мене божевільним, який безжально і поспішно знищував сам себе. Але як би мені не було зле, пам'ять про наші моменти назавжди залишаться в моєму серці. Їх я буду берегти для неї стільки скільки зможу жити в цьому світі. 

Закінчивши роботу, розумів  що збігають останні хвилини. Наздоганяючи час цілував очима кожним сантиметром шкіри викарбовуючи його у своїй пам'яті, все втягуючи час не міг змусити себе її відпустити. Розумів головою що Юлі потрібно розпочати це життя без тіні спогадів про нас і про мене. Але душа і серце все одно боліло так, що змушувало мої очі блищати. Чоловіки не плачуть... сказавши це закривши очі зважувався на останній крок.  Нахилившись до неї прошепотів немов тільки вона повинна почути мою обіцянку: "Я завжди буду за твоєю спиною, доки не знайду спосіб жити поруч або стану достатньо сильним, щоб підживлювати твої печатки. Зачекай на мене, добре..."

Потершись носом об її носик прощаючись, на жаль більшого собі дозволити я не міг, побоюючись потривожити печатки,  звернувся до тіні:
- Ти задоволена? 
-"Інших варіантів у тебе справді не було. Ти підтвердив свої почуття, тому я тобі допоможу. Юлії потрібно насправді навчитися жити в цьому світі, згадати предків, зв'язок, своє коріння. Щоб вони дали їй сили й допомогли в лікуванні душі". 
- Мені потрібно знайти восьмий рід? Він ще існує в цьому світі?
"Ні. Тільки вона і я. Ще частинки її матері, які забрав і зберіг батько. Тебе я просила знайти предків і відтворити зв'язок усіх родів. Подумай, що ти можеш зробити".
- Ти з восьмого роду?
- "Я зроблена з частинок кожного роду, щоб допомогти цьому світу." 
Логічно, тінь як таємний агент усе про всіх знає, тому що вона одна з нас.
- "Гарний хлопчик, усе швидко зрозумів, до нової зустрічі..." і викинула нас назовні, щоб я не затягував момент прощання.