Розділ 32. Плани змінюються

Постукавши, Влад зазирнув у спальню сестри. Її сусідки Улі зараз там не було. Побачивши, що Лера кудись збирається, хлопець здивовано підняв брови.

— Ти куди?

Він знав, що Андрій зараз на перездачі у професора Чикіна, а Мерлін сидів у кабінеті директорки разом з професором Локстерном. Подруги також не було. Куди ж тоді вона зібралася? Раніше Влада мало цікавило, куди ходила його сестра, але після нещодавньої розмови з Майклом все змінилося. Він не вірив, що той не нашкодить їй. Він досі не розумів, чому ще не розповів Мерліну, хто приховується за образом шкільного сторожа.

— Ну, я ж тобі казала. Сестра Майкла зараз у місті й хотіла познайомитися зі мною. У мене, якраз вільний вечір, — весело сказала вона, взявши з шафи рукавички.

У хлопця серце пропустило удар. Влад добре пам’ятав, як той просив його не заважати. З того, що він вже знав, той був у цьому часі майже два роки, тому ніякої сестри у нього бути не могло. Прихилившись до одвірка, він як би випадково кинув. 

— Майкл, це наш сторож? Той що мав чергувати сьогодні?

Дівчина змінилася в обличчі.

— Тобто «мав»? Він не на місці?

— Я нещодавно чув, як він говорив з іншим сторожем. Просив підмінити його. Його сестра захворіла, — навіть не кліпнувши, вигадав Влад. — Казав, що має відвезти її у лікарню. 

— Чому він мене не попередив? — розгублено кліпнула Лера. Я бачила його кілька годин тому. Він було нормально.

— Ти ж знаєш, як воно буває. Та й погода у минулий тиждень була мінлива. Он скільки на моєму курсі захворіло. 

Дівчина засмучено зітхнула, повертаючи рукавички назад у шафу, та розмотуючи шарф.

— Добре... А чого ти заходив? — раптом поцікавилась вона.

Влад гарячково почав думати. Якщо він скаже, що відчув, що вона кудись збирається це викличе у неї питання. Після минулого літа кровний зв’язок майже не давав про себе знати. Він відчував її емоції час від часу, але це було дуже тихо. А сьогодні він точно знав, що треба негайно втрутитися. Влад був впевнений на сто відсотків, що й у неї цей зв’язок не проявлявся, бо інакше Лера знала б, що він не завжди з нею щирий.

— Е-е-е. Мені треба допомога. Ми ж улітку полетімо на Землю. Я хочу вивчити вашу мову. Щоб вільно спілкуватися. Щоб, наприклад, сходити в магазин, або в кіно. Я люблю великий екран.

Кутики губ дівчини стрибнули вгору, в очах спалахнув вогник.

— О-о-о! Це чудово! Я залюбки тебе навчу, — сховавши куртку та чоботи, вона закрила шафу. — Будемо тут, чи підемо у вітальню?

— Тут, — Влад захихотів. — Не хочу ганьбитися перед іншими.

— Тоді сідай. Зараз відкрию ноутбук.

Влад полегшено видихнув. Йому вдалося. Майкла зараз дійсно не було в гуртожитку, але він був на головних воротах. Навряд тому сподобається, що Лера не вийде за межі школи. А завтра він відразу піде до Мерліна та розкаже хто такий Майкл.

* * *

 Увечері Стас — сусід Германа по кімнаті, приніс з міста торт. Влад зрадів, дізнавшись що у того сьогодні день народження. Тепер усі, і його сестра були зайняті в будинку. Влад був цьому дуже радий.

Коли всі зібралися у вітальні, виявилося, що чай, що подарували Стасу, гидкий на запах. Той його тільки відкрив і відразу сховав у своїй кімнаті. Це вже була проблема.

— Я зараз збігаю у їдальню. Місіс Пітерс не відмовить від чайничка заварки, — схопився Влад з місця. — Вона мене любить, — друзі запитально подивилися на нього, бо куховарка була доволі вредною жінкою. — Бо я ледь не єдиний доїдаю все. — швидко пояснив хлопець. — А місяць тому коли відробляв покарання на кухні ми мило розмовляли.

— О-о-о. Тепер усе стає на свої місця, — розсміялася Уля. — Мене вона постійно сварить, що залишаю всю капусту.

— Я швидко.

Влад вирішив не гаяти часу, та не йти за курткою. Тим паче тут було недалеко. Сутінки вже опустилися на гуртожиток. Залишивши галасливу вітальню, хлопець вибіг на вулицю. Прохолодне березневе повітря увірвалось в легені. Шкіра обличчя горіла. У нього був чудовий настрій. 

День пройшов просто чудово: сестра не відходила далеко від нього, а він виявився старанним учнем. Коли прийшов з перездачі Андрій довелося її відпустити до нього, але він знав, що там вона точно буде у безпеці. Вже хвилин десять сестра сиділа на колінах свого хлопця та щось весело йому щебетала на вухо.

Ступивши на бруківку вулички Вольфраму, Влад автоматично повернув голову у бік воріт. Посмішка миттєво зникла з його обличчя, тілом прокотилася хвиля крижаного холоду. Біля кованих воріт стояла темна постать. 

Чоловік стояв нерухомо, сховавши руки в кишені довгого пальта, та дивився на нього. Його пронизливий погляд відчувався навіть на такій відстані. Владу не треба було бачити обличчя, щоб зрозуміти, що це Майк. А точніше — Мордред.

Хлопець не розумів, як, але темний маг знав, що він йому збрехав. Серце шалено закалатало в горлі. Різко відвернувши голову, Влад ледь не перечепившись через власні ноги, побіг у протилежний бік до їдальні. Забігши всередину він швидко знайшов кухарку та вмовив поділитися запашною заваркою, що вона готувала по власному рецепту. Як він казав, проблем з цим не вийшло. Місіс Пітерс швидко принесла йому заварник та ще з кухні шоколадку.

— Віддаси, імениннику.

Подякувавши жінці, Влад кинувся назад. Дорогою назад він змушував себе не дивитися в бік воріт, але погляд все одно стрибнув туди. Майкла там вже не було.

Залетівши у будинок номер 7, Влад грюкнув дверима і тремтячими пальцями двічі провернув ключ у замку. Спершись спиною на двері, він важко дихав, намагаючись вгамувати тремтіння.

— Ти чого? За тобою вовки гналися? — здивовано запитала Соня, закінчивши нарізати торт магією.

— Та ні... Просто холодно. Я ж не взяв куртку, — нервово розсміявся Влад, проходячи до столу, та ставлячи гарячий заварник. 

«Він не зайде сюди. Тут повно людей та охороні чари. Він не наважиться», — заспокоював він себе, вдихаючи аромат випічки.