Розділ 13. Червоне то любов, а жовте, то дурня

У п'ятницю, після уроків, Андрій, як завжди разом із подругами, йшов до гуртожитку. На півдорозі його наздогнав Стас. Обличчя в нього було стривожене. 

— Андрюха! Мені потрібно з тобою поговорити!

Знизавши плечима, хлопець відійшов убік. Коли Лера, Уляна та Соня відійшли далі, Стас, нарешті, вирішив заговорити.

 — Я до тебе у дуже важливій справі! Ти ж знаєш, що мені подобається Лера Шліман! Я хочу з нею зустрічатися, що їй можна подарувати? Що вона любить?

Андрій на кілька секунд застиг, не знаючи, що відповісти. Від шоку на мить втративши дар мови.

— Подаруй квіти! Вона їх дуже любить! Особливо герань, жовту! Герань означає «красу»! — порадив Андрій, навіть не повівши бровою.

— Дякую! — щиро зрадів Стас, поплескав Андрія по плечу і швидко пішов в іншому напрямку від гуртожитку.

Андрій деякий час дивився тому вслід. Він й гадки не мав, що Стасу колись подобалася Лера. Ідея з квіткою прийшла несподівано. Не даремно ж він був найкращим студентом Корнелії Фуолк.

* * *

Увечері, коли всі вже спали, Лера взяла кришталеву кулю і пішла до вітальні. Вона дуже скучила та хотіла нарешті поговорити. Але час минав, відповіді не було. Дівчинка починала нервувати. 

Невдача чекала й на наступний день. Бувало, що дівчина довго просиджувала біля чарівної кулі, чекаючи, що ось-ось зателефонують з дому. Але ніхто не телефонував.

Через це вона відмовилася у суботу йти з подругами у кіно. Уляна намагалася її заспокоїти, що нічого страшного немає. Але то Уляна могла тижнями не спілкуватися з родичами та відчувати себе добре, Лері ж треба було чути голос бабусі та дідуся хоча б раз на тиждень. 

Користуючись тим, що у вітальні будинку номер 7 нікого не було, Лера сиділа на дивані та читала книгу. Влад розлігся поряд, поклавши їй голову на коліна та щось дивився у телефоні.

— Як у тебе з левітацією? — прибравши книжку, поцікавилася Лера. Їй треба було ще на щось відволіктися, щоб нарешті перестати думати про дім.

— Так само. Я більше не тренувався. — зітхнув хлопець та створив на долоні кулю зеленого вогню. — Якби літати було так само легко, як усе інше!

— Вогонь ти теж не відразу опанував. Скоро й левітація у тебе буде виходити! — підбадьорила його Лера.

— Дякую, сестричко! Щойно знайдуться вільні години, позаймаюся.

— А чому, зараз не можна? — Лера закрила книгу.

Хлопець сів, та подивився на неї так, ніби вона запропонувала, щось дивне та небезпечне.

— А як же твоя куля? 

— Я візьму її з собою. Ходімо до лісу. Я знаю одну галявину. Мене там Мерлін декілька років тому вчив літати. 

Влад важко зітхнув, але врешті погодився. 

Лера дивувалася, наскільки сильним чарівником був Влад, але коли вона намагалася змусити його триматися самостійно у повітрі, він починав вередувати та шукати відмовки, щоб не продовжувати урок. Їхнє тренування не просунулися ні на міліметр. Влад уперто не піднімався у повітря. 

На вулиці стояла чудова погода, віяв легенький вітерець. Лера з Владом не стали відразу повертатися у будинок, погулявши ще у лісі.

Ближче до вечора Лера все ж вирішила сісти за домашнє завдання. У вітальні вона була сама. Відкривши книгу з історії, дівчина почала читати параграф.

Через пів години у вітальні з'явився Стас із квіткою в горщику. 

Помітивши його, дівчинка підняла очі. Перше, що впало у вічі, це переляканий погляд Стаса. 

Закінчивши переминатися з ноги на ногу, русявий хлопець підійшов ближче і поставив квітку перед дівчинкою.

— Леро, це тобі!

Побачивши квітку, Лера посміхнулася. Квіти вона любила, тільки поки не розуміла, що це все означає.

— Ти дуже красива. — почав бурмотіти він, так що Лера ледве розібрала його слова. — Ця квітка означає красу! Я хочу подарувати її тобі!

Лера деякий час сиділа мовчки, розглядаючи квітку й аналізуючи. Жовта герань — краса?

— Взагалі-то мовою квітів герань означає «дурість»! — стримано посміхнулася Лера, відчувши, як занервував Стас.

— Але, як же! — знову почав бурмотіти хлопець, залившись фарбою.

Похитавши головою, Лера серйозно подивилася на Стаса.

— Стасе, хто тебе цього напоумив? — поцікавилася вона.

Хлопець не встиг відповісти, як побачив Андрія, що спускався сходами. Він його ще спиною відчув. Стас ображено подивився на хлопця, який зупинився поблизу холодильника, спостерігаючи за цією сценою.

Лера одразу все зрозуміла, і перед тим, як Стас встиг щось сказати, заговорила першою.

— Стасе, не переживай, ми мову квітів вчили минулого року! Ти міг легко забути! І, ще... я не люблю герані. Але, не дивлячись на це, спасибі! Ми ж із тобою друзі?

Після цих слів Стас більше нічого не сказав. Весь червоний від сорому хлопець вирішив зникнути. Але проходячи повз Андрія, він загальмував.

— Ти ж це знав! І спеціально мені збрехав! 

— Ти мене просто неправильно зрозумів. — розвів руками Андрій.

— Не кажи, що ти не знав, що означають ці квіти! Ти, напевно, сам у неї закоханий, і тому підсунув мені його! Ніби мої почуття, це дурість.

— Так. — тихо і лаконічно відповів Андрій і не став більше затримуватися.

Надувшись, Стас пішов на другий поверх до спалень хлопців.

Після того як він зник за дверима, Лера полегшено зітхнула і вичікувально подивилася на Андрія.

— Навіщо ти це зробив?

— Що? — Андрій здивовано кліпнув.

— Це ж ти сказав Стасу про цю квітку. Я пам'ятаю, ти краще за нас усіх розбираєшся у мові квітів!

— Я тут ні до чого! Це була особиста ініціатива Стаса! Ти ж не збираєшся насправді з ним зустрічатися? — примружився Андрій, пронизуючи її поглядом.

Лера хитнувши головою, зітхнула.

— У мене є вибір? — флегматично кинула вона.

Обійшовши диван, Андрій поклав підручники на стіл поряд. 

— Я б не хотів, щоб ти це так сприймала…. Але повторювати поки не буду.