Розділ 4. На річці

— Я скоро приїду! Мені тебе так не вистачає, Владе! Швидше б розпочалася школа.

Лера сиділа на ліжку, тримаючи обома руками кулю. Вона вже не вперше жалілася, як скучила та хоче до нього. Влад на це тільки сміявся, та казав, що також за нею скучив. Лера намагалася телефонувати йому кожного дня, але іноді він був зайнятий, і вона собі місця не знаходила. Від Мерліна конкретики було неможливо довідатися. Він казав, що все в них добре. А так воно було насправді?!

У перший день на Землі Лера ходила з вологими очима майже цілий день. Тоді дідусь з бабусею дізналися про Влада. Хоча спочатку вони не повірили. 

  — Мерлін піде до директорки Резенфорда! Він не має сумнівів, що мене візьмуть одразу на третій курс. Будимо навчатися в одній школі! — сказав він, позіхнувши.

— В тебе точно все добре? Ти виглядаєш втомленим.

— Я багато сиджу за книжками. У нас навчальні програми відрізняються. Не переживай. Вже скоро побачимося.

Найрідніший у світі голос зник, залишивши її знов саму у спальні. Кожен раз після розмов, Лера не знала куди діти себе від щастя. У неї вже добре вдавалося стримувати сльози. Тим паче він мав рацію — вони скоро побачаться. Якщо суд пройде на його користь…

Лера намагалась не думати про це, бо тоді вона починала себе накручувати. Дівчина зітхнула, поставивши кришталеву кулю на комод.

На початку Лера турбувалася, що Влад не знайде спільну мову з бабусею та дідусем. Але незабаром дівчина зрозуміла, що її побоювання зайві. Хоча вони спілкувалися мало, але залишили добрі враження одне про одного.

Відсутність Влада єдине, що псувало такі чудові канікули. Вона майже кожен день проводила у компанії друзів. Коли була погана погода Лера сиділа у Андрія вдома. Вони розмовляли, грали у комп'ютерні ігри. Часто з ними була Уляна.

Місяць тому їх до себе запрошувала Ліза. Вони тиждень провели гуляючи історичним центром Львова. Після, разом з її батьками та сестрою на три дні поїхали в Очаків на Чорне море. Потім ті полетіли до якихось родичів у Норвегію, а Лера з друзями повернулася додому.

Відносини з Сонею теж налагодилися. Вона їх запрошувала до себе. Лера саме думала над її пропозицією. Вона давно мріяла побувати у Венеції. 

Визирнувши у вікно, Лера побачила бабусю та дідуся, що сиділи на задньому дворі та перебирали помідори. У цьому році їх вродило багато. Леру сьогодні вони не просили допомогти, тому вона могла присвятити день собі. А ввечері або завтра мала перекрутити помідори на томат. 

Але Лера вже почала нудитися. Їй було нічого робити. Відкривши холодильник, вона пробігла по його вмісту швидким поглядом. Побачивши скляний глечик з компотом, Лера подумки подякувала бабусі. Літо було спекотним. 

Допиваючи другу склянку, Лера раптом почула, як вібрує телефон у кишені сарафана. По мелодії, що заграла після, Лера зрозуміла, що телефонує Андрій. Кутики губ поповзли угору. 

 —  Привіт.

—  Ти вдома? — пролунав веселий голос хлопця. — Тоді відчиняй хвіртку!

Посміхнувшись, Лера вибігла через двері на кухні у двір. Побачивши її, Амур вискочив зі своєї будки кинувшись їй під ноги.

— Не зараз! 

Відсахнувшись від собаки, Лера завернула за ріг. Звідси було видно хвіртку. Не ховаючи посмішки, дівчина побігла до неї. І тільки коли вона відсунула засув, помітила, що взуття забула в будинку і тепер стоїть босоніж.

— Привіт, заходь! — ще раз привітавшись, Лера впустила друга у двір. — Ти просто так, чи з якоїсь справи?

  — Вдома було нудно. Ось і вирішив до тебе навідатись. — хлопець притулив велосипед до стіни гаража, а сам сів на лавку, витягнувши довгі ноги. — Уляна тут?

  — Ні, вона з бабусею поїхала на базар у Лозову! Мабуть, тільки ввечері вийде гуляти. — Лера вмостилася поруч, закинувши ногу на ногу.

Хлопець та дівчина кілька хвилин сиділи під гаражем мовчки. Притуливши голову до стіни, Андрій задумливо покусував нижню губу.

  — Як там твій брат? — врешті порушив мовчання він.

— Наче все добре. Але сумніваюсь, що мені скажуть, як там насправді. 

— Бо ти кинеш усе та приїдеш, щоб набити морду ерцгерцогині та її гвардійцям. 

Лера тихо реготнула.

— Не виключено. Але це не означає, що я б не стримувала себе. Я ж не дурепа, щоб шкодити рідному брату. Зараз він сидіть за книжками. Вчиться…

  — Вчиться? Літом? — здивовано зігнув брову хлопець. — До речі, коли ти до них?

  — Не знаю! Мерлін сказав, що зараз не треба! У них там багато справ! Я відволікатиму! 

— Ясно… — Андрія раптом зацікавили нігті на його руці. — Я приїхав взагалі не просто так. По дорозі прийшла ідея. Як ти ставишся, щоб сходити на річку, поплавати?

Лера завмерла від несподіваного питання.  Внутрішній голос благав дати позитивну відповідь.

  —  Хороша ідея! Зараз спитаю, якщо я непотрібна, то підемо! Заразом зможу потренуватися у родовій магії.

  — Супер, тільки сходимо до мене додому, я візьму деякі речі та Пашку! Ти ж не будеш проти, якщо він піде з нами? Його друзі на морі і йому одному нудно сидіти вдома!