Дорога до замку частина 3

-Хто вона?-запитала я. За кого ви мене прийняли?

-Це вже неважливо!- відповіла істота. Але всеодно цікаво, як ти сюди попала?

-Малюнок! Я попала через малюнок. На ньому було намальовано знак безкінечності.

-Ясно, значить ти випадково сюди попала. І що мені з тобою робити. Хоча я думаю всеодно треба тебе показати нашій пані. 

-Що це за пані? - запиталась я. Але на це питання, істота нічого не відповіла. Просто під ніс чось гмикнула і сказала, що вже пора спати. І нам треба відпочити. Чесно кажучи мене також дуже розбирало на сон. І ялягнула недалеко від істоти. 

-Як тебе звати?- Запиталась істота, мене звати Суфус

-В інтернаті всі називали Лана скорочення від Світлана.  Більше Суфус мене нічого не питав, я всіма силами намагалась заснути. Та заснула тільки під ранок.

-Прокидайся, почав будити мене Суфус. Нам далеко іти.

-Далеко - це скільки?. І на це питання мені нічого не відповіли. Просто кивнули і сказали іти за ним. 

Ми йшли довго, різними хащами, і всю дорогу Суфус не промов до мене ні слова. Ноги боліли так, що йти ставало просто нестерпно. Але Суфус ніразо не зупинився, скільки в цей істоти сил ідемо годин 10, а він іде все ж тому темпі. Чи це я просто така слабка. Ми дійшли до брами, вона була заввишки 10метрів. Навіщо, таку високу, перше що подумала я. 

-Ось і все, ми прийшли! Радісно проговорив Суфус. Не бійся тут дуже красиво. Відчинилися ворота і зайшла всередину....