Знак безкінечності
Дорога до замку. Частина 2
Коло себе я побачила істоту. Яка чимось нагадувала кота, чимось птаха. Істота перелякано дивилась так само як я на неї. Вона почала щось говорити, але мови я взагалі не розуміла. Я встала, хотіла тікати, але ноги мене не слухали. Я стояла на місці не мов вкопана.
-Ти прийшла! Вона так довго тебе чекала - промовила істота.
Тільки що, ця істота говорила, зовсім незрозумілою мені мовою, а тепер... звідкі вона знає мою мову? Хто мене чекає? взагалі де я? Хто ця істота? Тільки я зібралась з духом щось запитати, як мені мовили
-Ходи зі мною? Там в замку всі відповіді на твої питання.
-Ти щось їла? -запитала мене істота . Я мовчки закивала головою, що ні. Ніколи я не була такою безпорадною як зараз, завжди могла себе захистити. Взагалі себе не впізнавала.
-Бери їж- сказала мені істота простягнувши якісь ягоди назбирані в банку, ще істота подала мені кусень хліба.
-Хто ти? Де я? Нарешті наважилась запитати я, коли втихомирила свій голод.
-Ти в країні Лемніската. А по простому знак безкінечності. Спочатку я подумав, що ти обрана, але в тебе немає цього знаку. Чому ж ти тут? Тільки люди зі знаком можуть сюди попасти.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
