Знак безкінечності
Інтернат
Відколи себе пам'ятаю завжди була сама. Батьки відмовились від мене ще при моєму народженні. Точніше, молода матір просто лишила мене під інтернатом. І пішла в невідому напрямку. Спочатку звісно відправили в дім малюткі, а потім уже в інтернат. Сказати що там було важко нічого не сказати, але одне я зрозуміла точно - світ любить сильних. І за все в житті треба боротись. Я була не компанійською дитиною, як всі говорили відлюдьковатою, друзів я не мала. Але з дитинства дуже любила читати та захоплювалась фантастикою. Я завжди мріяла, закрити очі, і опинитись в іншому: де не має ні турбот, клопотів, переживань. Де всі рівні!.Так наївно знаю. Але мріяти нікому не заборонено. Спочатку, мрії були такі як і всіх дітей інтернату - сім'я, але як для більшості вона була нездійсненною. Все моє життя було буденним та сірим, щоб хоч трохи урізноманітнити я почала малювати. Всі мої малюнки були світлом для мене. З яскравими кольорами на полотні. Одного разу я намалювала, знак. В народі його називають знак безкінечності. Перевернута червоного кольору вісімка, яка так красиво дивилася на білому полотні. Ось цей знак так змінив моє життя, та розділ на до і після
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
