Розділ 40.

 Кирило Мефодійович був обізнаний та зрадів, що залишки церкви Андрія Первозваного були виявлені, і щоб не було проблем із законом у підводних археологів, організував відповідні документи на дозвіл підводних пошуків їхнім учасникам.

 Вранці наступного дня «Кефіс» стояв на якорі в місці, де було виявлено затоплену церкву. Сьогодні на водосховищі після вчорашнього шторму був повний штиль. До занурення готувалися одразу чотири аквалангісти, водолази-професіонали: Роман та Ігор, а також аматори: Родіон та Елла. Сашко, гідрокостюм якого підійшов за розміром для Елли, знову залишався на палубі, у завдання якого входило сьогодні ще й забезпечення роботи гідромонітора японської фірми «Хонда», що створює щільний водяний струмінь для розмивання ґрунту. Шланг від гідромонітора було опущено на саме дно. До місця занурення також спустили два ломи та інший інструмент, який міг знадобитися, адже сьогодні водолази ставили собі за мету потрапити до підвалу "підводного" храму, вхід до якого на плані церкви вказав Родіон.

 Під час початку занурення аквалангістів до «Кефісу» наблизилася розкішна яхта під турецьким прапором, яка за відсутності вітру йшла, використовуючи двигун. Коли яхта проходила в безпосередній близькості від борту водолазного судна, з його палуби можна було розгледіти усміхнені обличчя двох немолодих засмаглих чоловіків і двох молодих дівчат у яскравих купальниках. Пасажири яхти «Роксолана» помахали руками на знак привітання тим, хто був на борту «Кефіса», капітан Лев віддав знак привітання звуковим сигналом.

 - Нічого собі! - здивувався Родіон. - Наші їдуть відпочивати до Анталії та Кемера, а турки в гості до нас?

 - Схоже, їх цікавлять не наші краєвиди, а наші гарні дівчата, - відповів капітан.

 Яхта, відійшовши на відстань від «Кефіса» приблизно п'ятсот метрів, далеко від фарватеру стала на якір, схоже, її пасажири хотіли або купатися, або ловити рибу.

 Аквалангісти почали почергове занурення з борту «Кефіса». Першим на глибину пішов Роман, слідом Родіон, за ним Елла, і останнім, знову з підводним прожектором, занурився Ігор.

 Коли всі четверо аквалангістів підпливли до залишків церкви, захопленню в Родіона та Елли не було меж, проте його вони не могли висловити словами, лише розмахували руками й кивали головами в масках, випускаючи бульбашки. Пропливши круглим тунелем, дайвери опинилися біля Престолу у Вівтарі колишнього храму. Ігор та Роман у руках уже тримали інструмент, щоб зрушити кришку саркофага. Підставивши під кришку два ломи з різних боків, досвідченим водолазам вдалося зрушити її з місця, а потім і повністю скинути. Елла посвітила у саркофаг прожектором, він здавався порожнім.

 Родіон заплив всередину саркофага, провів рукою по м'якій водній рослинності, яка пристосувалася до життя за відсутності сонячного світла, і раптом на самому дні намацав оброслий тиною якийсь металевий предмет капсулоподібної форми, за розміром не більший за пляшку від ігристого вина, усередині якого щось переміщалося. Однак Родіон не став ризикувати і трясти капсулою, хоча вона не була схожа на боєприпас, він виконував зі знайденим предметом маніпуляцію, наче в нього в руках міна невідомої конструкції. Капсулоподібний предмет також обережно взяв до рук Роман, і попрямував до вантажного троса, де поклав знахідку в м'який мішечок, прив'язаний до каната, після чого скомандував Сашкові піднімати "м'який" вантаж. Слідом за піднятою знахідкою, на борт «Кефіса» поверталися Родіон та Елла, а Роман з Ігорем готувалися розмивати місце входу до підвалу церкви, яке було занесене піском і мулом.

 Вже на борту водолазного судна Родіон при сонячному світлі роздивився предмет, піднятий із саркофагу Престолу церкви Андрія Первозваного, і акуратно очистив його від тину. Капсула була виготовлена з нержавіючого сплаву і, схоже, мала різьбове з'єднання посередині. Усередині капсули зі стуком об її корпус переміщався якийсь предмет. Розкрутити не виходило. Тоді батько Родіона запропонував затиснути одну половину капсули в лещата, які були в машинному відділенні катера, і сам обережно виконав цю операцію. У розкрученій капсулі була скляна пляшка із засмоленою кришкою. Усередині пляшки був скручений папір. Капітан Лев розпечатав пляшку.

 На столі в кают-компанії був розкладений аркуш пожовклого паперу зі знайомим Родіону й Еллі почерком. Без сумнівів, послання залишив священик церкви Андрія Первозваного - Дорофій. Із трепетом і хвилюванням Елла прочитала вголос:

 «Якщо ви читаєте ці рядки, кришка Престолу відкрита,

 Це означає, що "Аннушка олію вже пролила"...

 Ви, коли бачите хмари, кажете, що буде гроза?

Тоді я вам скажу, слухайте, думайте і рахуйте:

 Через десять років вода, яку довго збирали,

 Піде, оголивши храм без купола.

 Меч з'єднається з іншим мечем, що змусить

 недругів відступити, але війна не затихне.

 Коли ж Меч буде покладено на престол сатани,

 Пожежею будуть охоплені багато місцевостей,

 Відновляться затихлі конфлікти,

 Правителі розсваряться, згадуючи старі образи.

 Після битви Хассалеха з новим Батиєм,

 прийде новий Наполеон, щоб підкорити багато країн,

 Знаменням його появи буде закінчення будівництва

 старовинного храму, що містить багато веж,

 під однією з яких, що має значення Лямбда,

 спочиває його Майстер».

 Родіон та Елла переглянулися, Лев Вікторович не розумів, що за секрети містяться в цьому посланні, і вийшов із кают-компанії, щоб дізнатися у Сашка, як просуваються роботи під водою?

 - Усе гаразд, капітане, - відповів Сашко. - Поки що жодних тривожних сигналів не подавали, апарат працює, запас повітря в них є.