Розділ 39.

 Рано-вранці Родіон та Елла підходили до пірсу річкового причалу, у якого був пришвартований невеликий, але на вигляд потужний катер. Багатошарова вицвіла фарба й острівці іржі на бортах видавали поважний вік судна, на борту якого була написана його назва – «Кефіс». Біля трапа гостей зустрічав добродушною посмішкою лисуватий капітан, одягнений у білу сорочку з коротким рукавом і в сині штани.

 - Доброго ранку, молоді люди! «Кефіс» пустить до себе на борт тільки після того, як ви розповісте, звідки в нього така назва?

 - Доброго ранку, Леве Вікторовичу! Вітаю, «Кефіс»! Я - Елла! Давай відразу на - ти! А називаєшся ти на честь «Бога всіх річок», сина Океану - Кефіса!

 - Правильно, Елло, «Кефіс» радий тебе вітати, але на борт пройдеш тільки після чоловіка, який має доповнити твої знання, - капітан вказав рукою на Родіона.

 - Привіт, тату! Знайшов у кого питати про персонажів давньогрецької міфології? У мене таке враження, що Елла була у співавторстві з давніми греками! А я можу доповнити з географії, що в Афінах протікає річка - Кефіс, а загалом у Стародавній Греції таким ім'ям називали аж шість річок!

 - Що ж, приймаються ваші відповіді! Проходьте, будь ласка, на борт і знайомтеся, хто не знайомий, з екіпажем.

 На палубі гостей зустрічали троє засмаглих м'язистих водолазів у смугастих майках. Родіон з усіма водолазами, звичайно ж, був знайомий.

 - Ігор, - представився перший, простягнувши Еллі для рукостискання широку долоню. - За сумісництвом кок.

 - Саня, за сумісництвом радист та матрос, - поправляючи рукою чорну хвилясту шевелюру, представився наймолодший член екіпажу.

 - Роман, за сумісництвом моторист та помічник капітана, - відрапортував третій і поспішив зайняти місце біля штурвала у рульовій рубці.

 - Ну ось, усі тепер знайомі! Ігоре, попрошу провести гостей до кают-компанії та пригостити нашою фірмовою кавою під назвою «Татарське зілля». Ви такої точно ніде не куштували! Ну, а ми будемо відчалювати, - сказав капітан, і обвів поглядом усіх членів екіпажу.

 Ігор провів Родіона та Еллу в каюту, у центрі якої був довгастий стіл без гострих кутів, із трьох боків якого були розташовані м'які сидіння.

 Сашко зістрибнув на берег, відв'язав швартувальний канат, і повернувшись знову на катер, прибрав трап.

 Роман завів двигун, катер затремтів, повітря наповнилося запахом солярки, за кормою почулося бурління води від лопатей гвинта, що закрутилися.

 Родіон та Елла насолоджувалися ароматним напоєм, принесеним Ігорем, і дивилися в круглі ілюмінатори на берег, що віддалявся. «Кефіс» повільно вийшов із тихої гавані й вирушив у відкрите "море"...

 Каховське водосховище сьогодні було спокійним, проте вода через цвітіння буро-зелених водоростей мала яскраво виражений смарагдовий відтінок. Досягнувши місця дослідження за кілька сотень метрів від берега, двигун «Кефіса» було заглушено, якір повільно спущено, а також на дно було скинуто тягар із тросом. Водолази почали готуватися до занурення.

 - Все вірно, десь у цьому місці й стояв храм, - показуючи водолазам на екрані ноутбука крапку в накладених одна на одну топографічних мапах: сучасній та часів Другої світової війни, говорив Родіон. - Ми зараз за допомогою навігатора «Кефіса» ввійшли в потрібні координати передбачуваного місця пошуку, різниця з тією крапкою, що я поставив на топографічній мапі, може бути всього лише до десяти метрів, не більше, тому якщо храм і зовсім зруйнувався, то якусь купу цегли, або фундамент ви маєте побачити.

 - Ми в цих місцях ще не занурювалися, - одягаючи легкий гідрокостюм, зауважив Роман, - тут не прокладено комунікації, а для судноплавства поглиблювати фарватер немає необхідності, тут морські глибини... Хоча зовсім недалеко смугою проходить затоплений півострів, що утворював колись глечиковидну затоку Кам'яний Затон, тож глибини там відносно невеликі: від трьох до п'яти метрів.

 Під час підходу до місця занурення капітан за ехолотом визначав перепади в глибинах. Спочатку на моніторі довго залишалася однаковою позначка досягнення дна - 7 метрів, далі глибина плавно опускалася до 9 метрів, потім було зафіксовано стрибок на глибину до шести метрів, і знову падіння до 9 метрів, а далі було зафіксовано різке збільшення глибини до 20 метрів!

 Почувши цю інформацію Елла вигукнула:

 - Нічого собі! Я знаю, що максимальна глибина в Азовському морі метрів дванадцять-чотирнадцять, а тут?! Просто Маріанська западина якась!

 - Та це ще не найглибше місце, офіційно вважається максимальною глибина Каховки - 32 метри, але під водою також рельєф змінюється, ґрунти місцями розмиваються, і є ділянки з глибиною 34, і навіть - 36 метрів! - повідомив капітан, який підійшов стежити за тим, як одягали гідрокостюми Родіон та Ігор. Потім Лев Вікторович звернувся до Родіона:

 - Думаю, що той меандр, який було видно на моніторі, а саме: перепад 9 метрів - 6 метрів - 9 метрів, і є залишки церкви Анрея Первозваного, але зараз хлопці в цьому переконаються. Ми знаходимося якраз над передбачуваним місцем затопленого храму, і повернулися до "вершини меандру", але трос все одно пішов на глибину 9 метрів.

 - Скажіть, а на яку глибину в такому спорядженні ви можете зануритися? - запитала Елла Романа.

 - Із вантажем можу і до найглибшого місця на водосховищі.