Розділ 33.

 Сидячи в кріслі кремлівського кабінету, Сталін на своєму робочому столі перебирав ескізи передбачуваного пам'ятника Перемоги, надані художньою комісією. З усієї величезної пачки робіт, виконаних на ватмані конкурсантами, вождь залишив на столі розкладеними лише три.

 На першому ескізі був зображений він сам, що стоїть на дуже високому постаменті у військовому мундирі, з піднятою вгору правою рукою. На другому ескізі: на низькому постаменті, верхи на коні, також у військовій формі, був зображений маршал Жуков. На третьому був зображений невідомий солдат, який лівою рукою притискав маленьку дівчинку до своїх грудей, а в правій руці стискав опущений донизу автомат ППШ. Вдумливий погляд Сталіна, який запалив люльку, по черзі фокусувався на кожній із трьох конкурсних робіт, у самому низу яких креслярським шрифтом було написано відомості про авторів проєктів.

 Пролунав телефонний дзвінок. Сталін зняв слухавку, вислухавши доповідь із приймальні, скомандував:

 - Нехай заходить. Я його вже очікую.

 У кабінет до вождя несміливо увійшов чоловік у військовій формі.

 Сталін, не встаючи зі свого місця, жестом запропонував тому, хто увійшов, сісти на один із м'яких стільців, розташованих біля довгого приставного столу, вкритого міцною матерією темно-зеленого кольору.

 - Я вас запросив, товаришу Вучетичу, щоб обговорити те, яким ви бачите в Берліні пам'ятник нашої Перемоги над німецькими фашистами?

 - Товаришу Сталіну, коли мені запропонували брати участь у конкурсі, говорили, що пам'ятник буде встановлено в Москві? - заїкаючись, перепитав Вучетич.

 - У Москві ми ще встигнемо поставити пам'ятник, і не один. Зараз для нас дуже важливо поставити пам'ятник саме у Берліні, у враженому лігві фашистів! Що ви на це скажете? То яким ви бачите цей пам'ятник?

 - Я надав свій ескіз монументальної скульптури на конкурс, бачу тільки так, п'єдестал можна буде проєктувати, коли буде точно обстеженено те місце, де він буде встановлюватися.

 - Так, я ознайомився з вашою роботою, саме тому я вас і запросив.

 Після паузи Сталін, вказавши рукою на велику стопку креслярських робіт на приставному столі, сказав:

 - На всіх цих ескізах зображено або мене, або маршала Жукова... Скажіть, чому ви не зобразили мене чи маршала Жукова, а обрали для пам'ятника образ невідомого солдата?

 Фронтовик Вучетич подумав: «Перепрошую, але я не зустрічав в окопах ні вас, ні маршала Жукова», проте відповів по-іншому:

 - Це збірний образ, товаришу Сталіне, хоча в цього героя є реальний прототип, якого я зустрічав на фронті.

 - Правильно кажете, товаришу Вучетичу, пам'ятник має бути саме простому радянському солдату, який не має національності та військового звання. Тому потрібно приховати відзнаки під плащем, щоб не образити жоден із родів військ. Війну виграв не Сталін і не Жуков, не росіянин чи грузин, не маршал чи генерал, війну вистояв, витримав весь радянський народ-переможець, а в Берліні ми ставимо пам'ятник воїну-визволителю Європи!

 - Цілком згоден із вами, товаришу Сталін!

 - Мені подобається ваша ідея, і я затверджую ваш проєкт, товаришу Вучетичу, але є ще одне побажання, - випустивши клуби диму, вождь продовжив. - Замість автомата потрібно обов'язково, щоб воїн тримав меч.

 - Меч? - здивовано перепитав скульптор.

 - Саме меч! Великий меч, спрямований до землі, з якої виповзла ця змія, якій ми відрубали голову! Красиво було б, щоб під вістрям меча лежала ще й розрубана свастика! Монумент має слугувати попередженням, щоб ніколи більше війна не почалася з німецької землі! І мені дуже подобається ваша ідея з врятованою дівчинкою на руках у солдата, як символом нової Німеччини!

 - Неодмінно врахую ваші побажання, дякую за довіру, товаришу Сталін! Використання меча в композиції мені теж дуже подобається, одразу згадалися слова Олександра Невського: «Хто до нас з мечем прийде, той від меча й загине».

 - Насправді Невський не говорив цієї фрази, це ми порадили Ейзенштейну вкласти ці слова, що прозвучали у фільмі, в уста актора, який грав полководця. А слова ці взяті з Біблії і звучать так: «Хто мечем вбиває, тому самому належить бути вбитим мечем...»

 Сталін помітив замішання скульптора, який явно не очікував почути з вуст комуністичного лідера цитату зі Святого Письма.

 - Дуже мудрі слова, погодьтеся, товаришу Вучетичу, - після паузи, що виникла, вимовив Сталін, який в юності був студентом духовної семінарії.

 - Погоджуся, дуже мудрі слова, і своєчасно використані у фільмі, який вийшов на екрани перед самою війною з Гітлером.

 - Товаришу Вучетичу, цей проєкт необхідно реалізувати до 8 травня 1949 року, але це вже дата відкриття не тільки пам'ятника, а й усього меморіального комплексу, ви впораєтеся?

 - Буду намагатися, товаришу Сталін.

 - Постарайтеся... Із вами зв'яжуться. Не соромтеся говорити товаришеві Берія, що вам потрібно для реалізації цього проєкту.

 - Добре, товаришу Сталін.

 - Ну ось і чудово, а у партії до вас після Трептов-парку будуть ще пропозиції… Меморіал у Берліні, де ми задавили гітлерівську гадину, мається на увазі лише частиною великої композиції, інші пам'ятники будуть встановлені в різних місцях планети...