Розділ 28.

 Греков, прийнявши Родіона та Еллу у своєму невеликому кабінеті директора музею, уважно вислухав переказані ними нові видіння, що відкрилися Каті.

 - Дивно, - промовив Греков, - "амулет" цей скіфський, а історії, які цей предмет відкрив, не такі вже й давні... Але мені, як директору краєзнавчого музею, дуже цікаво почути про події, пов'язані із заснуванням нашого міста. Як колишній вчитель історії, я не можу спростувати почутого, хоча деякі факти для мене стали просто відкриттям!

 Греков, переконавшись, що його уважно слухають, продовжив говорити:

 - Про Микитин Ріг, і про засновану запорізькими козаками на протилежному від нас березі Микитинську Січ є чимало історичних свідчень. Про кошового отамана Івана Сірка, якого обирали таким на Січі щонайменше дванадцять разів, складено в народі чимало легенд. Починаючи з тієї, що народився майбутній отаман із зубами, що вважалося недобрим знаком. Проте "злим генієм" він став для бусурман, яких громив зі своїм військом більш ніж у шістдесяти битвах, за що турки його прозвали Урус-шайтаном, що значить "руським дияволом". Легендарному отаману приписували надприродні, часом чаклунські здібності, визнавали його козаком-характерником. І Сірко став перемагати своїх ворогів навіть після власної смерті... За його заповітом, після його смерті у 1680 році запорожці відрізали праву руку отамана, і брали її разом із його шаблею в походи. Перед боями виставляли руку кошового на оглядини ворогам, кричачи їм: «Душа і рука Сірка з нами!», бо вірили, що його рука та шабля приносять вдачу і гарантують перемогу в боях!

 Під час створення Каховського водосховища могила Івана Сірка опинилася на крутому березі водойми, але лише у 1968 році останки отамана були перепоховані в кургані біля села Капулівка Нікопольського району. Проте скелет перепоховали без черепа, який відвезли до Москви у майстерню відомого антрополога Герасимова для реконструкції портрета, що не був завершений у зв'язку зі смертю академіка. У Москві череп отамана пробув аж до 1990 року, коли і був повернутий на батьківщину, але тільки влітку 2000 року череп Івана Сірка було допоховано в кургані Баба-могила разом з іншими його останками.

 Тепер, що стосується Петра Першого... Достовірних джерел про перебування московського царя в Кам'яному Затоні немає, але те, що фортеця була побудована за його особистим наказом - це не підлягає сумніву. Дати заснування редуту на березі річкової затоки вказуються різні: 1696 рік - після взяття військами Петра Першого фортеці Азов, 1701 рік, і навіть 1736-й. Думаю, початком будівництва укріплень у цьому місці варто вважати саме 1696 рік, адже редут було закладено під проводом воєводи Олексія Прокоповича Соковіна, який помер у 1697 році. Різні дати в літописах, гадаю, розповідають про етапи будівництва фортеці, хоча 1736 рік узагалі не вписується в хронологію, адже раніше за цю дату, 1725 року помер засновник фортеці - цар Петро Перший, а за деякими даними фортеця була зруйнована турками в 1711 році. А якщо так, то й Катерина Друга не могла бачити фортецю Кам'яний Затон під час свого вояжу до Криму в 1787 році?

 Ймовірним часом, коли Петро Перший міг відвідати земляний редут і наказати збудувати кам'яну фортецю, можна вважати 1706 рік, а саме після 18 серпня, коли в Києві з великим розмахом відбулося весілля його соратника і фаворита Олександра Меньшикова. Пишне святкування тривало близько двох тижнів, на початку весілля був присутній і сам цар, а потім зник, і з'явився, коли всім потрібно було вже їхати до Москви. За деякими дійшлими відомостями, цар Петро в цей час на човні з веслярами вирушив донизу Дніпром, можливо, вони дійшли і до Кам'яного Затону. Метою його подорожі був огляд місцевостей, де могли відбутися битви з армією шведського короля Карла ХІІ, який під час Північної війни, що тривала, готував похід на Росію саме через територію України. І ми знаємо, що генеральна битва, яка переломила хід війни, відбулася на полі під Полтавою.

 Після переходу на бік Карла ХІІ гетьмана Мазепи разом із частиною низового козацтва, деспотичний московський цар наказав зруйнувати Чортомлицьку Січ, що утворилась на місці Микитинської Січі, а завершила справу в ліквідації поселень запорізького козацтва Катерина Друга. Яблуком розбрату між Москвою і запорожцями стала саме фортеця Кам'яний Затон, яка обмежувала свободу дій козаків у таврійських степах, ворожнеча, що накипіла до московитів, вилилася в переході козаків на бік Мазепи та шведів.

 Варто також згадати, що всього за сім кілометрів від місця, де ми з вами зараз розмовляємо, 1648 року на мисі Микитин Ріг Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорізького. І саме із цього місця Хмельницький підняв козаків на Визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої.

 - Кириле Мефодійовичу, вибачте, що перебиваю вас, - говорив Родіон, - все дуже цікаво, я під враженням того, що фортифікаційні споруди на місці теперішньої Кам'янки за наказом Петра Першого створювалися раніше, ніж Петропавлівська фортеця, та й власне саме місто Санкт-Петербург! Насмілюсь припустити, що Катерина Друга у 1787 році з протилежного берега могла бачити залишки фортеці, навіть, якщо її зруйнували турки, наприклад, вцілілий головний бастіон, який і був надалі перебудований на церкву? А підприємливий Потьомкін, щоб створити перед європейцями картинку діючої фортеці, можливо, й організував відповідні декорації, а також привіз туди справжню гармату, і в потрібний час влаштував залп?

 - Не буду з цього приводу висловлювати жодних припущень, - говорив Греков, - легенди про "потьомкінські села" не народжувалися на порожньому місці, але й від погляду майже трьох тисяч осіб, які супроводжували Катерину ІІ в цій поїздці, включно з іноземними гостями та послами, не могли вислизнути цілком реальні поселення, заснування яких відбувалося, головним чином, на місці колишніх козацьких слобод. Навіть будівництво Катеринослава було заплановано за півтора кілометра від козацької слободи - Кодак, заснованої запорожцями на місці польської фортеці, захопленої 1648 року військом Богдана Хмельницького.