Розділ 26.

 Під час розкопок на Мамай-Горі кільце траншей, проритих бульдозером навколо кургану «Плоский», який був розкопаний минулого року, замкнулося. Знайдене парне поховання «лжепророків», ім'я яких навіть стало відоме завдяки керамічним табличкам, було останнім відкриттям цьогорічної експедиції. Бульдозер уже не розривав траншеї, а загортав їх, вирівнюючи ґрунт у заповідній території. Студенти готувалися до від'їзду, присвячуючи більшу частину свого часу відпочинку на природі та купанню у водосховищі.

 Родіон та Елла, як і інші волонтери, сьогодні попрощалися з учасниками експедиції, археологічний сезон-2013 на Мамай-Горі добігав свого завершення.

 Студенти історичного факультету Запорізького університету та їхні викладачі були задоволені результатами розкопок й літньою практикою загалом, було зроблено безліч фотографій і замальовок знайдених поховань, а також виявлених у них предметів...

 Родіона та Еллу цікавила лише одна знахідка, зустрітися з якою їм хотілося знову. «Мечоподібний амулет з нержавіючого металу», як було написано в офіційному звіті археологів, був вже переміщений до колекції кам'янського музею, і поки він не зайняв своє місце в експозиції під склом стенду, обладнаного сигналізацією, була надія, що Катя за його допомогою розкриє таємниці, яких бракувало для повної розшифровки пророцтв Дорофія.

 Директор музею сьогодні на один день знову став вчителем історії, бо був головою приймальної комісії для вступників до спеціалізованого класу з поглибленим вивченням історії у гімназії «Скіфія». Оскільки Родіону й Еллі не терпілося отримати "амулет" якнайшвидше, Греков захопив стародавній предмет із собою на іспити, а своїх колишніх учнів попросив зайти за ним в гімназію до часу закінчення роботи приймальної комісії.

 Родіон та Елла прийшли у призначений час до аудиторії гімназії, вступні іспити вже закінчилися. Відчинивши двері просторого кабінету, вони побачили Грекова, який сидів за столом і підписував якісь папери, складаючи їх в одну стопку.

 - Заходьте, заходьте, мої дорогі! - піднявши окуляри, пожвавився Греков, побачивши своїх колишніх учнів у дверному отворі.

 - Раді вітати вас, Кириле Мефодійовичу! - привіталася Елла, Родіон потиснув Грекову руку.

 - А я думав, що іспитів у нинішній час не влаштовують, усе вирішують результати ЗНО? - запитав Родіон.

 Греков, почувши абревіатуру ЗНО, роздратовано вимовив:

 - ЗНО придумали ті, хто не хоче отримати покоління, що думає! Сірою масою, напевно, простіше керувати? Стандартний список запитань, заучування відповідей, повна відсутність власних думок! Винахідники цієї лотереї під назвою «Вгадай правильну відповідь із чотирьох можливих», у міру тупіння наших дітей введуть ще нові опції: «п'ятдесят на п'ятдесят» і «дзвінок другові»... Дуже добре, що керівництво гімназії «Скіфія» робить набір до класів, виходячи з філософського вислову Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив», тому ми не називаємо ці усні іспити - іспитами, у нас це називається - співбесідою, як під час прийому на роботу.

 Елла подивилася по сторонах. Кабінет, у якому вони перебували, явно був призначений не для вивчення історії, на стінах висіли портрети: Шекспіра, Байрона, Гюго, Міцкевича, Пушкіна...

 - А чому співбесіди для вступу до класу з поглибленим вивченням історії проходять у кабінеті для вивчення іноземної літератури? - поцікавилася Елла.

 - Відповідь очевидна, щоб унеможливити підказки для кандидатів на стендах кабінету, - відповів Греков. - Що ж, давайте я віддам вам цей «амулет», за яким ви прийшли, а то раптом забуду...

 - Ми нагадаємо, за чим ми прийшли, Кириле Мефодійовичу, не хвилюйтеся, - поспішив заспокоїти свого колишнього вчителя Родіон.

 Греков дістав із портфеля коробочку і простягнув Родіону:

 - Ось тут цей дивний предмет із минулого, візьміть.

 - Дякую, - взявши коробочку в руки подякував Родіон.

 Елла заплескала в долоні, і також подякувала Грекову, а потім, вийшовши до шкільної дошки, ніби її викликав вчитель для відповіді на урок, продекламувала вірш:

 Мільйони — вас.

 Нас — тьми, і тьми, і тьми.

 Потуга наша — незборима!

 Так, скіфи — ми! Так, азіати — ми, —

 З розкосими й захланними очима!

 Що нам година, те віки — для вас!

 Ми, як послужливі холопи,

 Тримали щит між двох ворожих рас -

 Монголів та Європи!

 Кирило Мефодійович підтримав літературний порив своєї колишньої учениці, прочитавши інший уривок із цього ж твору:

Ось — день прийшов! Б'є крилами біда,

Та наступає час потали,

І, може, там ростиме лобода,

Де ваші Пестуми стояли!

 Старий премудрий світе!

 Доки в гріб

 Не впав ти від нудьги й достатку,

 Спинися перед Сфінксом, як Едіп,

 І древню розгадай загадку!..