Розділ 24.

 На розкопках настала одноденна пауза, спричинена поломкою бульдозера. Поки викликані фахівці лагодили техніку, студенти й археологи цього спекотного дня відпочивали на березі Каховського водосховища.

 Родіон та Елла використали позаплановий вихідний для спілкування з Грековим, зустріч із яким у музейній виставковій залі розпочалася в середині дня. Передавши директору музею зошит, у якому записав пророцтва священик Дорофій, Родіон та Елла переказали все те, що їм із видіння розповіла Катя. Греков, який іноді висловлювався, що недовіряє інформації, отриманій із надприродних видінь, вигукнув:

 - Виходить, Дорофій записав пророцтва, які йому показав, як кінофільм, тибетський монах Сансар, що служив Мамаю?

 - Виходить, що так, Кириле Мефодійовичу, - підтвердила Елла. - Також ми дізналися те, що кулон Сансара, який після своїх невдач Мамай викинув у кам'яний колодязь, наприкінці свого земного шляху випадково знайшов Вернер Вебер, який вчинив заради скіфських скарбів вбивство археолога Петера Крюгера на Мамай-Горі. Цей же кулон, саме в зітлілих пальцях Вебера виявив сапер Валентин Опанасович Бабенко - дід загиблого бульдозериста нашої минулорічної археологічної експедиції. Через кулон, який викупив у Івана Бабенка рідний брат Каті, і який він подарував їй на день народження, можливо, і сьогодні тибетський монах віщає для всіх нас тлумачення майбутнього?

 Родіон додав свої думки від почутого з видінь Каті:

 - У свою чергу хочу зазначити, що напис на величезному камені, видовбаний Сансаром на санскриті, свідчить про те, що саме на цьому природному фундаменті й було побудовано церкву Андрія Первозваного, нині затоплену...

 - І саме на цьому камені Сансара було страчено..., - із сумом промовила Елла.

 - Дорофій також помер на цьому місці..., - з неменшим ступенем смутку сказав Родіон.

 - Як історик, - говорив Греков, - смію стверджувати, що битва між військом Мамая і Тохтамиша відбулася саме на межі сучасних Запорізької та Донецької області, тобто поблизу Кам'яних Могил. А це означає, що Мамай міг мати свою ставку під час битви саме серед цих кам'яних утворень, і цілком реальним стає те, що він, роздратований поразкою, міг викинути кулон Сансара в один із кам'яних колодязів...

 Трохи помовчавши, Греков продовжив говорити:

 - Як я вже вам казав, утворення Каховського водосховища стало справжньою трагедією для людей, які жили у зоні затоплення. Режисер Олександр Довженко, який відвідав ці місця з метою написання сценарію фільму про грандіозне будівництво, на власні очі побачив, що навіть заради "великого майбутнього" ідея затопити безліч українських сіл не викликала схвалення серед простих громадян. Грандіозного сценарію, що прославляє комуністичну партію, у режисера не виходило... Яким він хотів створити фільм, після чуттєвих людських трагедій, затоплених будинків, церков, кладовищ, ми ніколи не дізнаємося, адже Довженко помер у перший знімальний день «Поеми про море». Зйомки фільму були завершені дружиною знаменитого режисера - Юлією Солнцевою, проте, на думку багатьох кінокритиків, якби Довженко довів свій геніальний сценарій до кінця і сам зняв те, що задумав, глядач міг ніколи не побачити цього фільму, настільки антирадянським його могли визнати партійні функціонери...

 Родіон, відкривши мапу України на екрані ноутбука, попросив, щоб його вислухали:

 - Мене дуже зачепила проповідь Дорофія, виголошена ним 13 грудня 1944 року, яка нам стала відома з видіння Каті. Пам'ятаєте, коли ми, мандруючи географічною мапою, детально проглядали лінію «Залізної Діви» у смузі плюс-мінус один градус від 49 паралелі, то в цій смузі опинилися всі три наші православні Лаври? А Дорофій у своїй проповіді не просто згадує, а створює «хресне знамення» над територією України, проставляючи географічні точки: Почаїв, Київ, Святогірськ - три православні Лаври в нашій країні, і четвертою точкою згадує - Афонський монастир, у Греції? Отже, виходить символічний християнський хрест на мапі України, утворений двома лініями, що перетинаються. Із заходу на схід: від Почаєва до Святогірська, і з півночі на південь: від Києва до Афону.

 Греков та Елла уважно слухали.

 - Тепер давайте подивимося, у якому місці ці лінії перетинаються? - запропонував Родіон, і взявся прокладати маршрут по гугль-мапі на екрані ноутбука. - Отже, подивимося... Це десь біля Умані, там же ми перетинаємо і наш «нульовий меридіан»...

 - А яку південну географічну точку ти взяв для своєї прямої, прокладеної від Києва? - запитав Греков.

 - Звісно, гору Афон у Греції, де і розташовується чернеча православна республіка, - сказав Родіон.

 - А чому, Родік, ти не врахував прямої підказки Дорофія про те, що це місце на півдні розташоване "там, де пуп боспорський"? - поставила запитання Елла.

 - Боспорський? - перепитав Родіон. - Можливо, Дорофій мав на увазі протоку Босфор, тобто знову той самий Константинополь-Стамбул, і якщо це так, то лінія хреста і наш доленосний меридіан збігаються! Тоді Дорофій четвертою точкою, яку під час хресного знамення покладають саме на живіт, там де у людини пуп, вказує на колишню столицю Візантії, звідки прийшло християнство на Русь. До того ж і грецький Афон, і стамбульський район Фенер, де розташована резиденція Вселенського православного патріарха, мають одну й ту саму координату північної широти!

 - Але ж тоді четверта "точка" виявляється не в нашій країні? - запитувала Елла, явно натякаючи, що має іншу версію. – Боспорський… Гадаю, мова справді йде про протоку, яка в античні часи іменувалася Боспор Кіммерійський, а зараз - Керченська. У своїй проповіді Дорофій і не вказує нам на Афон як на кінцевий пункт, але чітко говорить, що на півдні, «там, де пуп боспорський, покладено благодать монастиря Афонського», - продовжувала обґрунтовувати свою відповідь Елла. - На початку проповіді Дорофій оповідає нам про ходіння нашими землями з християнською місією апостола Андрія, і вказує, що свої діяння він розпочав із Кримського узбережжя. Передбачаю ваші запитання, узбережжя досить протяжне, якщо поставити крапку на карті, скажімо, в Севастополі, тобто в Херсонесі, де хрестився князь Володимир, це буде один орієнтир; якщо поставити крапку на найпівденнішому мисі Сарич, напрямок на який збігається з розташуванням Храму Воскресіння Христового у Форосі, - другий; а якщо на березі Керченської протоки на місці столиці античного Боспорського царства Пантікапея - третій. Але якраз на узбережжя сучасної Керчі, як на "пуп", і вказує Дорофій. Давайте розбиратися, чому? Якщо брати Керч, то єдиним храмом, орієнтир на який міг вказати Дорофій, є Церква Іоанна Предтечі - найдавніший із християнських храмів на території всього колишнього СРСР. Адже церкву, за переказами, а також за історичними джерелами, було засновано з благословення самого Андрія Первозваного, який прибув на Боспор 65 року, тобто, без малого, дві тисячі років тому! Не дарма ж про прибуття на кримське узбережжя апостола говорить Дорофій на початку своєї проповіді, називаючи, можливо, увесь берег кримський - херсонеським, а наприкінці проповіді, яка, до речі, відбулася на свято Андрія Первозваного, вказує нам на "пуп боспорський". Припущу ще, що слово "пуп" Дорофій, можливо, вживає, щоб наголосити, що на місці сучасної Керчі розташований своєрідний "вузол" різних релігій.