Розділ 13.

 У вихідні Родіон та Елла не брали участі в розкопках. Елла вирішила провести цей час зі своєю бабусею, а Родіон зі своєю родиною. Відкриття відомостей про Андрія Івановича Кравченка, якого вважали зниклим безвісти під час Другої світової війни, а також його листи, були приводом для родичів Родіона, щоб зібратися разом у будинку його бабусі Валі.

 У неділю 14 липня в музеї закінчила роботу виставка «Таємниці Мамай-Гори». Початок нового тижня на розкопках минув для археологів без знахідок. Межі розкопок розширилися на прилеглі до кургану «Плоский» ділянки. Родіон та Елла хотіли зустрітися зі своїм колишнім вчителем, але Греков був надто зайнятий і в понеділок, адже цього дня експонати вирушали назад до столиці.

 Зустрітися Родіону та Еллі в музеї з його директором вдалося лише у вівторок. Греков не приховував своєї радості від зустрічі, і на самому її початку повідомив про те, що «каблучку Олени» вирішено залишити в кам'янському краєзнавчому музеї:

 - Уявляєш, Елло, наше прохання задовольнили! «Каблучка Олени», яку ти знайшла, після закінчення виставки залишилася в колекції нашого музею!

 Директор музею завів Родіона та Еллу до скіфської зали, де на стіні, поруч із копією знаменитого царського гребеня з кургану Солоха, було представлено золоту каблучку - подарунок скіфського царя своїй коханій.

 - Ми оживимо легенду, - натхненно продовжував Греков. - Перед музеєм встановимо металеве дерево, стовбуром якого будуть литі фігури Скіла та Олени, що, обійнявшись, зіллються в поцілунку... Сподіваюся, до цього "дерева" приїжджатимуть закохані та молодята, щоб повісити на його ковані гілки свій замочок - символ їхнього вічного кохання!

 Елла також не приховувала своєї радості від почутого, але зауважила:

 - А мене професор Тепер і слухати не хотів, коли я доводила, що знайдений перед входом у гробницю скелет може належати коханій Скіла, яка вчинила самогубство, побажавши піти разом із ним в інший світ...

 Греков відповів:

 - Саме твої доводи і стали вирішальними, Елло. Радіовуглецевий аналіз підтвердив, що кістки жіночого скелета, знайденого перед гробницею, і череп, який є центральним у похованні кургану «Плоский», мають однаковий "вік". Вчені виявилися не проти, без будь-яких ще доказів, вважати жіночий скелет останками коханої скіфського царя, заради якої він втратив свої царські почесті та життя, а вона, у свою чергу, добровільно пішла слідом за ним в інший світ. І на прохання тієї, яка явила світові цю каблучку, тобто на твоє прохання, Елло, відвідувачі зможуть споглядати цю дивовижну знахідку в нашому скромному районному музеї.

 - Чудово! А знайдені сережки у вигляді знаків питання? - запитав Родіон.

 - Сережки відвезли фахівці до Києва разом з експонатами виставки, що відбулася, для подальших досліджень. Їхня форма, що стала поширеною набагато пізніше поховання Олени, також викликає безліч запитань і породжує суперечки серед фахівців...

 - А ось «кулон Сансара» Катя поки що вирішила залишити у себе, ви не засмутилися, Кириле Мефодійовичу? - запитала Елла.

 - Ні, що ви. Це її особиста річ, музею завжди ніяково приймати в дар від приватних осіб предмети, проте золотих прикрас ми ще ніколи не приймали. А раптом через деякий час з'явиться інший родич, який забажає повернути собі річ через суд? А щодо оплати медичної допомоги для Катерини не турбуйтеся... У нас на виставці був генеральний директор атомної станції, до якого я звернувся з подібним проханням, він пообіцяв, що його підприємство повністю оплатить подальшу реабілітацію нашої молодої спортсменки.

 - Дуже дякую, Кириле Мефодійовичу! - зраділа Елла.

 - Кириле Мефодійовичу, - звернувся до директора музею Родіон, - той невідомий льотчик, який помер від ран у печерному храмі на Мамай-Горі, виявився моїм прадідом...

 - Ото як? - здивувався Греков.

 - Так, але він не був пілотом, він був штурманом у складі екіпажу військово-транспортного літака. Все це ми дізналися із залишених ним листів, призначених моїй прабабусі, які він запечатав у гільзу від великокаліберного кулемету, сподіваючись, що їх виявлять і перешлють адресату. Своєму рятівникові, який його переховував, він не став їх передавати, щоб не наражати його на небезпеку.

 Греков уважно слухав, Родіон продовжив:

 - А переховував мого прадіда в стародавньому печерному старообрядницькому храмі не хто інший, як отець Дорофій!

 - Ось як? - знову здивувався Греков.

 - Так, і про все це нам розповіла Катя, потримавши в руці листи мого прадіда.

 Родіон після паузи продовжив:

 - У листі мій прадід залишив запис про виконання бойового завдання екіпажем літака Лі-2, який мав позивний «Беркут». Він написав, що «Дрохви були висаджені на зимівлю». Катя з видіння, що відкрилося їй, розповіла, що радянський військово-транспортний літак висадив у південних степах України повітряних десантників для виконання надсекретного завдання. Якого саме, вона не змогла сказати, оскільки в жодному архіві, як вона сказала, немає відомостей про мету цієї спецоперації. Однак усіх десантників схопили німці, розвідників катували, але ніхто з них не назвав не тільки мети свого десантування, а й навіть свого імені...

 - Такий десант дійсно був, - говорив Греков. - У серпні 1941 року в районі Асканії-Нова був скинутий радянський десант із 15 осіб, серед яких була одна дівчина. Через зраду одного з місцевих жителів усіх розвідників одразу ж оточили й заарештували, а потім стратили. Дійсно, ось уже понад 70 років їхні імена, як і мета їхнього завдання, залишаються невідомими. Якщо ви відвідаєте заповідник, вас екскурсовод обов'язково підведе до пам'ятника 15 невідомим хоробрим десантникам, що розташований біля тих дверей до підвалу, в якому розвідники були ув'язнені гітлерівцями. Біля підніжжя пам'ятника завжди лежать живі квіти...