Розділ 7.

 Після того, як «каблучку Олени» було благополучно повернуто в музей, Елла звернулася до Родіона:

 - Але ж зовсім не важливо, Родіоне, з якого числа нам дозволять брати участь у розкопках, адже наші друзі вже в таборі на Мамай-Горі, то чому б нам сьогодні не відвідати їх? Тим більше, що сьогодні ніч незвичайна, купальська! Впевнена, там сьогодні будуть багаття і свято єднання з природою!

 - Тоді поїдемо ввечері з ночівлею? У мене є намет, якщо раптом дощ.

 - Добре!

 - Тільки попередь, будь ласка, бабусю, що ти на розкопках.

 - Звичайно, вона завжди запитує: «А Родіон із тобою?».

 - І як вона реагує, коли ти відповідаєш?

 - Заспокоюється, каже, що ти хороший хлопець.

 Увечері Родіон та Елла на мотоциклі приїхали на Мамай-Гору. Зустріч зі старими та новими друзями відбулася в таборі археологів біля розведеного багаття.

 В експедиції студенти завжди шанували ніч перед Різдвом Іоанна Хрестителя, яку наші пращури вважали магічною та містичною, адже коріння християнського свята сягає в глибоку давнину, і дотепер серед східних слов'ян збережені основні традиції святкування язичницького Купали.

 Усі дівчата-студентки були у віночках, власноруч сплетених із польових трав та квітів. Елла також сплела такий віночок і, схопивши Родіона за руки, втягнула його в хоровод хлопців і дівчат, що закружляв навколо багаття. У самий розпал свята, наслідуючи язичників, хлопці почали стрибати через багаття, потім стали стрибати і парами. Елла не відпускала від себе Родіона ні на хвилину, взявшись за руки, вони перестрибнули вогонь, і їхні руки залишилися бути з'єднаними разом.

 На завершення свята дівчата, хто хотів поворожити на нареченого, а також усі, хто хотів скупатися, попрямували до водосховища. Родіон прихопив із собою намет.

 Спустившись із гори, і, опинившись біля води, дівчата відправляли свої віночки плисти по водній гладі. Серйозно до цього обряду мало хто ставився, тому це було лише даниною традиції. Елла поклала на воду і свій віночок, але він не поплив, а майже одразу потонув. Елла засмутилася, Родіон, помітивши це, сказав:

 - Але ж ти сама говорила, що цього року не будемо думати про весілля?

 - Я не знаю, що це означає, якщо надавати такому ворожінню якийсь сенс. Просто, у всіх віночки залишилися на плаву, а мій чомусь потонув?

 - Можу пояснити це з точки зору фізики. Коли ми прийшли, всі дівчата вже невизначений час були у віночках, які, можливо, підсушилися ще на сонці, а ти свій віночок сплела найостаннішою зі свіжої трави, що не встигла висушитися більше, ніж у інших.

 - Ну що ж, мене влаштовує, що мій віночок не поплив шукати далекого судженого, а потонув просто біля його ніг!

 Родіон ніжно обійняв Еллу і вони поцілувалися, що не залишилося непоміченим серед їхніх колег.

 Трохи осторонь, де дівчата відправили по воді свої віночки, купалися хлопці, створюючи багато галасу та бризок.

 Після купання, біля самої води було розведено багаття, навколо якого зібралися хлопці та дівчата, сівши на корчі та каміння. У когось у руках опинилася гітара, зазвучали улюблені студентські пісні. Хтось згадав, що минулого року Родіон виконав свою авторську пісню:

 - Гей, Родіоне, може, заспіваєш нам ще якусь свою пісню? - запитав господар гітари.

 - Із задоволенням! - сказав Родіон, прийнявши гітару у свої руки.

 Після невеликого музичного вступу, Родіон у стилі рок-балади неголосно заспівав:

 Я снова здесь, на том причале,

 Который нас не раз встречал.

 Я снова здесь, где мы стояли,

 И где прибой нам песни напевал.

 Я снова здесь, где крики чаек,

 Где в такт волны шумит наш дуб,

 В воспоминаньях не расстает

 Прикосновенье твоих губ…

 А что потом случится с нами?

 Пред Богоматерью свеча.

 В пророчестве: Огонь! Цунами!

 И дан был ключ от тайн Меча…

  Родіон закінчив пісню, зміст якої до кінця був зрозумілий лише Еллі, проте слухачі зааплодували.

 - Мелодія схожа на одну з балад «Скорпіонс», - сказав хлопець, приймаючи з рук Родіона гітару.

 - Можливо, - відповів Родіон. - Не намагався їх наслідувати, музичні мелодії витають у повітрі...

 - Що ж, будемо повертатися в табір, - сказав, імовірно, старший студентської групи.

 Усі слухняно почали збиратися. Родіон попросив:

 - Хлопці, не гасіть багаття, у мене із собою намет, ми залишаємося на березі.

 - Будете зірки рахувати? - посміхнулася одна з дівчат, глянувши на Еллу.

 - Будемо шукати квітку папороті, - ствердно сказав Родіон.