Розділ 6.

 Звістка про те, як Катя точно передбачила, де шукати брата, взявши в руки предмет, яким він колись володів, швидко розлетілася Кам'янкою. Катю стали називати ясновидицею, і багато хто хотів потрапити до неї в палату зі своїми запитаннями і проблемами.

 Чи був це прояв надздібностей, які могли з'явитися в неї внаслідок стресової ситуації і падіння з висоти, було незрозуміло. Можливо, це була її інтуїція щодо близької людини, і кулон до визначення місцезнаходження Льоші не має жодного стосунку. Але медсестри раптом стали помічати, що вона чітко знає, коли до неї приходить мама і проситься увійти. А ще, нещодавно одна медсестра ставила їй крапельницю і потиснула руку на знак підтримки, ту, яка без перелому, то Катя, затримавшись пальцями на її обручці, несподівано стала благати, щоб та йшла негайно додому, її дитина була в небезпеці. Медсестра, стрімголов, побігла додому, відчинивши двері квартири, ахнула, але вмить зорієнтувалася в ситуації, і кішкою кинулася до вікна, щоб зняти маленького сина з підвіконня напіввідчиненого вікна на п'ятому поверсі. Восьмирічній сестрі було доручено стежити за малюком, проте вона вийшла до подруги поверхом нижче, а трирічний братик, опинившись на великому ліжку батьків, видерся на підвіконня, і лише дивом не звалився вниз.

 Родіон та Елла, ненадовго отримавши рано-вранці від директора музею у своє розпорядження «каблучку Олени», поспішили в лікарню до Каті. Бліндир вже провів ранковий обхід своїх пацієнтів, але потрапити до Каті було непросто, завідувач «посилив охорону» пацієнтки, після того, як до неї стали пробиратися випадкові відвідувачі з різними предметами та просити про допомогу. Тому потрапити до Каті можна було тільки отримавши дозвіл від самого Бліндира.

 - Ще чого? Я ж вам раніше сказав: ні, ні, і ще раз - ні! Ніяких відвідувань Кипучомогучої! - Бліндир грубо відповів на прохання Родіона та Елли, які перехопили його в коридорі відділення. - Катя, на додачу до всіх своїх проблем, після смерті брата не може ніяк відійти, їй потрібна мобілізація своїх внутрішніх резервів на боротьбу зі своїми травмами, а не розтрата життєвої енергії, їй потрібна підтримка тільки однієї людини, яку ми допускаємо, її матері, а також прихильність Всевишнього!

 У цей момент з палати, в якій лежала Катя, вийшла медсестра і сказала:

 - Остапе Рудольфовичу, Катя просить впустити до неї цих відвідувачів, що прийшли.

 - Просить? Що значить просить?

 - Сказала, що для неї це важливо.

 - Нічого собі! Важливо! Тут я вирішую, що важливо, а що ні! - кричав у бік медсестри Бліндир, потім, повернувшись до Родіона й Елли, м'якшим тоном сказав: - Гаразд, вам пощастило, не хочу засмучувати пацієнтку, у якої намітився психологічний прогрес. Тільки недовго, накиньте халати, одягніть бахіли, і залиште тут усе, що ви їй принесли, потім заберете, це в зоопарку слону приноситимете все, що заманеться, а в нас, знаєте, із цим суворо!

 - А квіти можна занести до неї? - запитав Родіон.

 Бліндир кивнув медсестрі, та взяла з рук Родіона квіти і сказала:

 - Заходьте до неї, а я поставлю квіти у вазу і занесу до палати.

 Родіон та Елла увійшли в палату. Катя лежала нерухомо, очі її були заплющені.

 - Доброго дня, Родіоне Львовичу! - тихо прошепотіла Катя, не розплющуючи очей.

 - Доброго дня, Катю! Катю, ти вибач, що...

 У цей момент зайшла в палату медсестра і поставила на тумбочку вазу з квітами.

 - Не потрібно вибачень, Родіоне Львовичу, ви ні в чому не винні, це сталося і за збігом обставин, і якоюсь мірою через те, що я неуважно засвоювала науку, яку ви нам викладали. А це хто з вами? - Катя розплющила очі й подивилася в бік відвідувачки, яка не наважувалися присісти на кушетку поруч із ліжком.

 - Познайомся, Катруся, це Елла - мій друг дитинства, однокласниця, а зараз ми разом працюємо над одним завданням.

 - Теж парашутистка?

 - Доброго дня, Катю, приємно познайомитися з тобою, можна на «ти»?

 - Так, так, звичайно. Дякую за квіти.

 - Немає за що. Мені твій інструктор про тебе дуже багато гарного розповідав. Ні, я не парашутистка, я не така смілива, як ти, я страшенно боюся висоти, і коли літаю літаком, а літати доводиться часто, намагаюся сидіти подалі від віконця, а якщо в лайнері є середній ряд, замовляю місце саме там. А з Родіоном... З Родіоном Львовичем, ми зіткнулися на темі археології ще в шкільні роки, разом у гурток археологічний ходили, а торік зустріли нашого колишнього вчителя, нинішнього директора музею, і долучилися до археологічної експедиції, яка продовжить свої дослідження і цього літа.

 - Археологія? Мій брат загинув, розшукуючи якісь скарби... Ви прийшли, щоб розпитати мене про це? Але я нічого не знаю, що він шукав у цій клятій Кам'яній Могилі, в якій сам і опинився похований, - схвильовано промовила Катя.

 - Ні, ні, що ти, ми не про це. У нас до тебе є інше прохання, нам сказали, що ти знаєшся на предметах, можеш розповісти про їхнього власника, це правда?

 - Сама не знаю, так вийшло, якщо ви про те, що я через кулон, який подарував мені брат, відчула де він і що з ним може статися.

 - А, давай спробуємо? Ми тобі дамо каблучку, дуже давню, а ти скажеш нам, що ти відчуваєш, тоді стане зрозуміло, чи випадкове було те видіння?