Розділ 3.

 Вранці наступного дня Родіон та Елла попрямували до лікарні. У коридорі хірургічного відділення зустріли Бліндира.

 - Остапе Рудольфовичу! Вітаю! Як же ми раді вас бачити! - спробувала обійняти хірурга Елла.

 - Доброго ранку, - сухо відреагував Бліндир, не виймаючи рук із кишень білого халата і не давши себе обійняти, продовжив. - Ви мене лякаєте, що цього разу з вами сталося?

 - З нами все гаразд, дорогий Остапе Рудольфовичу, ми прийшли дізнатися, як справи у Катерини Могучої? Її вчора доставила швидка після невдалого приземлення з парашутом?

 - Зависання на лінії електропередач, - доповнив інформацію Родіон.

 - Ну що, опритомніла вже ваша Катерина... Знаєте, після падіння з двадцятиметрової висоти зазвичай не виживають… Каті пощастило, що ґрунт у місці падіння виявився м'яким, а каска вберегла від черепно-мозкової травми. Слава Богу, що вона уникла удару струмом, адже, як мені сказали, тими дротами передається напруга 35 кіловольт! У неї травмовані п'яткові кістки, також переломи дістали довгі трубчасті кістки обох ніг, зламана права рука, є незначні ушкодження та зміщення внутрішніх органів, але все це лікується... Гірше інше, в неї ушкоджено спинний мозок, що загрожує їй лишитися інвалідом на все життя, тобто бути прикутою до ліжка та візка. Травма хребта - справа серйозна… Їй потрібна реабілітація, ми спостерігатимемо за реакціями її організму, поки що ноги її не рухаються, і річ тут не тільки в переломах... У неї порушилася чутливість нижче таза і спостерігається параліч нижніх кінцівок через розлад нервової системи. Для пацієнтки зараз важливо бути в нормальному психологічному стані.

 - А до неї зараз можна? - запитала Елла.

 - Категорично - ні!

 - Але ви ж самі сказали, що для одужання важливим є психологічний стан пацієнтки!

 - А ви хто їй? Родичі? Брат? Сестра?

 - Ні, не родичі, але розумієте, я був її інструктором під час підготовки до першого стрибка, проте вчора не зміг бути поруч...

 - Першого, який мало не став останнім! Хоча стрибати з парашутом вона вже точно не зможе. Що ж ви, пане інструкторе, так погано її підготували?

 - Це нещасний випадок, таке, на жаль, трапляється, але Катя - чудова спортсменка, у неї бійцівський характер, і, я впевнений, вона не тільки ходитиме, а ще й буде стрибати з парашутом! - відповів Родіон

 - Ясно, хочете до неї зайти і попросити вибачення? Це їй точно зараз не потрібно. Хочете допомогти? Он мати її, біля палати на стільчику сидить, можете допомогти грошима, лікування має бути довгим і дороговартісним, - після цих слів широкоплечий хірург відвернувся і покрокував геть коридором.

 Родіон та Елла підійшли до жінки, яка сиділа на стільчику перед лікарняною палатою, у якій лежала Катя. Жінка безперервно схлипувала, очі її були сповнені сліз.

 - Доброго ранку, ви мама Катрусі? - запитала Елла.

 - Так, а ви хто? - витираючи сльози хусточкою, злякано запитала жінка.

 - Ми Катині друзі. Не потрібно плакати, адже головне, що вона жива й обов'язково одужає, ось побачите, наш Бліндир поставить її на ноги, все буде добре!

 - Дякую, благаю Бога, щоб так воно скоріше і сталося. Вона дуже слабка, мене до неї пустили ненадовго, вона ледве ворушить губами, їй дуже боляче, я розплакалася і вийшла, щоб її ще більше не травмувати. А тут ще, як у народі кажуть, біда не приходить одна, син зник... Третій день ніхто про нього нічого не знає, мобільний телефон відключений, я в міліцію подала заяву, нічого поки що не відомо…

 - А скільки років синові? - долучився до розмови Родіон.

 - Вісімнадцять, він на рік старший за Катю, хоч і «розбишака», але вся чоловіча робота в домі на ньому.

 - Кажете «розбишака», а в чому це проявляється? - запитала Елла.

 - Ну, наприклад, Катя серйозно ставиться до всього, серйозно спортом займається, прагне до навчання, а Льошу виховувала вулиця, адже я їх без батька з малих років рощу. Той поїхав одного чудового ранку у відрядження до сусідньої області, а потім надіслав телеграму з Ялти, мовляв, вибач, зустрів кохання всього життя, додому не повернуся. Вона значить кохання, а я тоді хто була? А Льоша що, він усе з пацанами, та в компаніях... Палити навчився, алкоголь пробував, була справа, навіть стояв на обліку в дитячій кімнаті міліції. Ловили вони чоловіків напідпитку після отримання ними зарплати, гроші забирали, а мужиків били. Хлопці, що старші за Льошу, навіть сіли за такі розбої, а він був ще малий за віком, тому тільки пригрозили і на облік поставили. Потім став розсудливим, але став грати в карти на гроші, коли програвав, міг щось із дому винести, щоб продати і віддати борг. А останнім часом із колекціонерами якимись зв'язався, солідні дядьки приїжджали на крутих тачках, щось шушукалися в машинах, але хоч перестав ночами десь шастати й кутити з пацанами, а тут раптом - пропав, - жінка знову голосно схлипнула й залилася сльозами.

 - Ну, не варто так побиватися, справа молода, може, з дівчиною до моря поїхав? А ви відразу в міліцію… А він працює, вчиться? - намагаючись заспокоїти жінку, запитував Родіон.

 - Ні, не пішов нікуди вчитися після школи і не працював ніде, та й дівчини в нього ніколи не було. Чекав уже повістку в армію, сказав після армії визначатиметься в житті. Але гроші в нього останнім часом водилися... Міг мені або сестрі зробити несподіваний подарунок.