Розділ 9.

 Поспішаючи до табору осілих скіфів, Аріх не щадив свого рослого чорногривого скакуна. Даючи коневі лише невеликий відпочинок, вершник знову і знову змушував його майже безперервно скакати по рівному, випаленому сонцем степу. Ближче до Борисфена рівнинна місцевість змінювалася пагорбами і ярами з острівцями заростей низькорослих дерев та чагарників. І ось уже з висоти чергового пагорба Аріх розгледів акрополь, його шлях пролягав туди, де жила скіфська знать.

 Охорона Октомасада доповіла своєму господареві, що вірний слуга Скіла повернувся з Ольвії один, без його брата і воїнів, які його супроводжували. До того ж йому повідомили, що Аріх прямує саме до його намету. І хоч Скіл поширив звичай, що царські скіфи жили в кам'яних будинках як греки, Октомасад не сприймав цього нововведення свого брата і жив у наметі, як його пращури, зробленому зі шкір тварин, з тією лише різницею, що намет розташовувався на землі, а не на пересувному возі.

 - Щоб це означало? - запримітивши Аріха, який наближався верхи, задумливо промовив Октомасад, задерши шторку на вході в намет.

 - Зараз дізнаємося, - вийнявши акінак із піхов, сказав скіф на ім'я Скілур своєму господареві і вийшов із намету для зустрічі з Аріхом.

 Піднявши одну руку вгору, а в іншій стискаючи акінак, Скілур жестом наказав Аріху зупинити свого скакуна.

 Кінь від раптової команди став на задні ноги. Аріх стебнув його нагайкою, скакун підкорився і опустився на свої чотири.

 - Що сталося? Де наш цар? Де воїни, які вас супроводжували? - запитав Скілур.

 - На нас напали розбійники, воїни загинули, проте нам вдалося змусити нахаб втекти, ось що залишилось від одного із них, - на доказ Аріх вийняв із мішка, що висів на його поясі, закривавлений скальп убитого в степу розбійника. Ми не залишили тіла наших загиблих воїнів на осквернення вовкам та стерв'ятникам, поховали їх із почестями в степу, як і личить, з їхньою ж зброєю. Скіл залишився в Ольвії, проте я приніс погану новину, скликайте народ і старійшин!

 - Добре, зберемо всіх старійшин, - обертаючись у бік намету, в якому знаходився Октомасад, спокійно сказав Скілур. - А поки що, можливо, увійдеш до намету, поясниш усе братові свого господаря?

 - Скіл ніколи не був мені господарем, він був другом.

 - А чому ти говориш про нього в минулому часі? Чи він здоровий? Чи все з ним добре?

 - Так, тілесне здоров'я його нормальне, боюся, що розум покинув його голову, - при цих словах Аріх зістрибнув з коня і, передавши віжки Скілуру, попрямував до намету Октомасада.

 Через деякий час навколо намету Октомасада галасували люди. На возі, запряженому двома кіньми, сиділи найстарші зі скіфів у цьому поселенні, яких зібрали й привезли з їхніх помешкань. До думки старійшин прислухалися навіть царі під час ухвалення найважливіших для всього народу рішень.

 Повідавши про побачене в Ольвії зведеному братові Скіла, однак приховавши у своїй розповіді про «поховання» меча Ареса, про звільнення дивних бранців розбійника-одинака, і про те, що, можливо, Скіл зустрів свою кохану Олену, Аріх разом з Октомасадом вийшов до народу, що стовпився біля намету.

 - Скіфи! - звернувся до людей Октомасад. - Ви запитаєте, чому зібрав вас я, а не Скіл?

 Люди шепотілися, переглядалися, не розуміючи, що хоче повідомити їм брат царя?

 - Ось Аріх, який завжди супроводжував Скіла до Ольвії, де наш цар проводить більше часу з еллінами, ніж зі своїм народом, розповість вам, з якого приводу я зібрав вас тут сьогодні.

 - Брати! - звернувся Аріх до присутніх людей, хоча, крім чоловіків, серед натовпу були помітні й жінки.

 - Брати! - уже впевненіше повторив Аріх, боячись підібрати слова, щоб повідомити цю сумну новину народу. Нарешті він наважився і вимовив:

 - Наш цар Скіл зрадив свій народ, тобто вас!

 У натовпі перестали шепотітися, люди в подиві чекали пояснень, Аріх продовжив:

 - Я неодноразово супроводжував Скіла до Ольвії, куди він часто відбував, нібито для користі скіфського народу, щоб навчатися в еллінів наукам, ремеслам, переймати в них усе, що допоможе нам згодом зміцнитися, стати сильнішими, як він сам говорив... Я завжди терпляче чекав на його повернення біля воріт міста, не уявляючи, чим він там займається, в кого гостює, який одяг носить? Не розпитував ніколи його про це. Однак Табіті, яка стежить за всіма, обдурити нікому не вдасться. Саме коли я їй молився, чекаючи на нашого царя біля стін Ольвії, відкрилася мені страшна правда про зраду Скіла...

 У натовпі за цих слів сталося обурення, почулися вигуки, що висловлювали невдоволення і вимагали докладного викладу суті зради Скіла.

 - Так ось, Скіл в Ольвії має свій кам'яний будинок, де він живе як еллін, переодягаючись у їхній одяг і поклоняючись їхнім богам!

 Натовп зашумів ще голосніше, невдоволення серед народу наростало, але багато хто поки ще не вірив почутому і вимагав доказів, Аріх продовжував:

 - Зі стіни міста я на власні очі бачив, як наш цар брав участь у вакханалії, впиваючись вином і вклоняючись Діонісу в оточенні розпусних, оголених еллінських жінок, будучи і сам напівоголеним... Вчинок царя можу пояснити його почуттями до еллінки, з якою він хоче бути однієї віри.