Розділ 6.

 Накинувши на себе знайдений у гардеробі господаря грецький одяг, схожий на плащ, Родіон, після того, як Скіл у супроводі еллінського слуги і воїна попрямував до місця вакханалії, накульгуючи, таємно пішов за ними, вичекавши момент, коли приставлений охороняти будинок інший воїн, ненадовго відлучився від воріт. Родіон здалеку бачив, як скіфський цар прийняв таїнства Діоніса, і коли почали розходитися на всі боки компанії п'яних учасників вакханалії, поспішив повернутися назад до будинку Скіла, поки не повернувся господар. Біль у коліні вщух, суглоб розробився, що дало можливість Родіону піднятися на кам'яний паркан. Воїн зі списом у руках дрімав, сидячи у внутрішньому дворику біля вхідних воріт. Родіон зістрибнув з паркану і попрямував до будинку. Підійшовши до ліжка, на якому лежала Елла, він квапливо промовив:

 - Потрібно тікати, і зараз! Господар дуже п'яний, але скоро він повернеться додому разом зі слугою, нас охороняє лише один воїн, який зараз у напівсонному стані, у місті багато п'яних, на нас ніхто не зверне увагу.

 - Якщо так, значить біжимо, я не уявляю, якою буде між мною та Скілом розмова, коли він проспиться.

 Елла швидко одягла поверх своєї, розірваної на шматки сукні, еллінську сукню, принесену і залишену на ліжку Скілом. У поспіху вона забула повідомити Родіону про вдягнений Скілом на її шию ключ, забула також і зняти з себе цей ключ від скрині, в якій, як сказав скіфський цар, зберігається меч Ареса, тому що в той момент усі думки були лише про втечу. Родіон схопив Еллу за руку, і вони попрямували до виходу на вулицю. Найнятий для охорони еллінський воїн все також дрімав у положенні сидячи, спершись спиною на хвіртку вхідних воріт, міцно стискаючи в руці спис. Відкрити засув, не розбудивши воїна, не було можливим. Перелізти через кам'яний паркан Родіон міг, але як перенести через високу стіну огорожі Еллу? Часу міркувати не було, колишній десантник, наблизившись до сплячого охоронця, різким рухом завдав сильного удару по передній частині його шиї, що викликало втрату свідомості у воїна, який упав навзнак. Далі потрібно було діяти швидко, поки еллін не прийшов до тями, Родіон відсунув засув, відчинив хвіртку, і вони з Еллою вибігли на вулицю, мощену витертим до слизького стану каменем. Повний місяць висвітлював вузькі білокам'яні вулички, якими миготіли тіні груп і самотніх перехожих, що все ще розходилися по своїх оселях після гучної вакханалії.

 - Родіку, але ж ти порушив цей, як його, континіуум? Ти вбив охоронця!

 - Нічого з ним не буде. Цей удар вирубує суперника на дуже короткий час, це ж не задушливий прийом, тому цілком імовірно, що цей грек вже біжить за нами слідом. Тож уперед, за мною!

 Родіон під час свого виходу в місто встиг розвідати, де знаходяться його головні ворота, тому впевнено вів за собою Еллу. На фортечних мурах повільним кроком ходили вартові, а біля головної брами чергували кілька воїнів. Вийти з міста непоміченими - не було можливим.

 З-за повороту, назустріч Родіону й Еллі вийшли кілька воїнів. Родіон раптом міцно притиснув до себе Еллу і злився з нею в пристрасному поцілунку. Воїни пройшли повз, заздрісно поглядаючи на закохану парочку. Коли воїни, які патрулювали вулиці, зникли за наступним поворотом, Елла постукала по спині Родіона і відірвала свої губи:

 - Не роби так більше!

 - А ти хотіла, щоб нас роздивлялися і допитували, хто ми такі? Може, тобі вже Скіл сподобався?

 - Не вистачало мені тут ще однієї античної трагедії. Отелло, заспокойся!

 Біля одного з маленьких будиночків на околиці міста Родіон помітив запряжений віз із двох коней. Відв'язавши мотузку від дерева, схопивши Еллу за руку, Родіон затягнув дівчину в критий візок, пропахлий рибним запахом. Взявши до рук віжки, Родіон звернувся до Елли:

 - Тільки спокій. Спробуємо на цьому возі тихо проїхати через ворота міста.

 - Гаразд, я спокійна. А де ти навчився керувати кіньми?

 - Добре, що спокійна. А кіньми керувати - не складніше, ніж мотоциклом, натягнув віжки вліво - їдемо вліво, натягнув вправо - їдемо вправо. У п'ятому чи шостому класі на літній практиці розвозили по полях на подібному возі, тільки з одним конем, воду для пиття робітникам. У мене тоді навіть з'явилося ще одне прізвисько - Джигіт.

 - Так, я пам'ятаю це твоє прізвисько, але чому тебе так стали називати?

 - Мабуть, тому, що я додумався якось відв'язати коня від воза і застрибнути на нього без сідла, однак був скинутий на землю непокірною твариною.

 - Зрозуміло, а з упряжкою з двох коней, кажеш, упораєшся?

 - Впораюся, тільки пристебніть ремінь, мадам, - Родіон перекинув через плече Елли мотузку.

 - Фу, як від цієї мотузки рибою несе, - обурилася Елла, відкинувши мотузку вбік.

 - Рибою, кажеш? Так це ж добре! Рибу в місті не впіймаєш, а значить господар цього воза виїжджає до рибалок, до моря, думаю, що саме рано вранці, щоб привезти свіжий улов на ринок.

 - Так, але ще взагалі не розвиднілося?

 - Коли повністю розвидніється, з'явиться сам господар возу і поїде по рибу. А ти, якщо запитають, скажи, що ми їдемо до рибалок по рибу. Ну що? Поїхали? - з цими словами Родіон надав віжками коням потрібний напрямок руху.

 Коли віз, поскрипуючи колесами, під'їхав до міської брами, один із стражників здивувався його появі й здалеку запитав тих, хто сидів у ньому: