Розділ 17.

 Вже через день Родіон у вечірньому аеропорту Запоріжжя проводжав Еллу. Вони присіли за столик у затишному ресторані, розташованому на другому поверсі аеропорту, коли Елла вже пройшла реєстрацію, здала багаж і чекала посадки на борт. Під час розмов за чашечкою запашної кави та морозивом час летів непомітно, адже незабаром закохані серця знову будуть розділені відстанню в майже тисячу п'ятсот кілометрів.

 - Родіку, а ти мені так і не заспівав свої пісні, як обіцяв.

 - Та часу на це не було, але я готовий виправити ситуацію, - озирнувшись на музиканта, який щойно пройшов до свого місця в ресторані і почав налаштовувати апаратуру, сказав Родіон.

 За кілька хвилин Родіон вже стояв перед мікрофоном із гітарою в руках. Ще трохи часу з налаштуванням гітари і після музичного вступу Родіон заспівав:

 Голос, который будит тебя с утра,

 Зовёт в недопетое «завтра» и помнит «вчера».

 День начинается песней божественных птиц,

 А ты погружаешься в осень нахмуренных лиц.

 Но ты постой, посмотри, оглянись вокруг!

 Солнца взлетает ввысь ослепительный круг!

 День не похож на сон в ярком свете лучей,

 Знай, ты не один в этом мире людей.

 В мире, где правят деньги и льётся кровь,

 Где позабыт смысл жизни и слова «любовь».

 Там, где превыше всего безумство идей,

 Там, где живут все во имя «великих вождей».

 Посмотри же в глаза младенца – они чисты,

 Так ждёт наше сердце приход долгожданной весны,

 И чтобы понять смысл жизни и слова «любовь»,

 Нам нужно родиться Свыше и вырасти вновь!

 Авторська пісня, виконана Родіоном, була зустрінута оваціями та оплесками відвідувачів ресторану, серед яких найдорожчим слухачем була Елла. Коли Родіон повернувся на своє місце за столиком, Елла потиснула йому руку і подякувала:

 - Молодчина ти, Родько! Гарна пісня! Зі змістом! А чому ти ні з ким не співпрацюєш, щоб ці пісні були почутими?

 - Та якось і не замислювався про це... До речі, у мене є пісні, присвячені тільки тобі, колись заспіваю їх особисто для тебе!

 - Дякую, сором'язливий Ромео, а навіщо чекати, ти мені їх запиши в «ем-пе-три» і перейшли, добре? Адже вони ж для мене?

 - Так, тільки для тебе! Неодмінно запишу, і ти їх почуєш!

 - Буду з нетерпінням чекати! А наступного року захищаємо дипломи та знову за розгадку таємниць?

 - Так, таємниць накопичилося чимало, але до розгадки місця, де захований Меч Ареса, ми особливо й не наблизилися... Моя версія, що меч, якщо він взагалі існував як об'єкт поклоніння у скіфів, був захований Скілом у гирлі Дунаю, можливо, у районі, де встановлено знак «Нульовий кілометр» на доленосному меридіані Великої піраміди. Вже дуже хитро у Дорофія зашифровано це місце.

 - Мене мучить також питання, що міг підібрати на кургані бульдозерист Бабенко? Не виключено, що його через це могли вбити, якщо, звичайно, його смерть не була трагічним збігом обставин, - підхопила список нерозгаданого Елла.

 - Щодо смерті бульдозериста... Я забув тобі повідомити, Елло... За загальновідомою інформацією, у місці, де Бабенка збив «Фольксваген», камер спостереження не встановлено, свідків трагедії, а саме тих, хто запам'ятав би номер і модель автомобіля, а не лише його марку, теж не виявилося, тому я дізнався у своїх знайомих працівників міліції про спробу відстежити у той часовий проміжок за наявними у місті й за його межами камерами відеоспостереження рух усіх автомобілів «Фольксваген». Усі легкові автомобілі цієї марки чорного кольору, що потрапили у звіти відеореєстраторів, були ідентифіковані, але ніхто з водіїв, за наявними у мене даними від слідчої групи, у скоєнні наїзду на велосипедиста запідозреним не був. А ось одна камера спостереження, встановлена за міською межею, зафіксувала виїзд із міста автомобіля «Фольксваген-Пасат» чорного кольору із заляпаним брудом номером і з затемненим склом. При збільшенні фотографії, був розпізнаний польський номерний знак, як з'ясувалося, скоріше підібраний тим, хто скоїв злочин, десь на сміттєзвалищі, оскільки належав вже розмитненому автомобілю марки «Рено». Подальший рух автомобіля із «заляпаним номером» відстежити не вдалося. Через деякий час на одному з пунктів з прийому металобрухту міліція виявила два польські номерні знаки, їх здав якийсь безхатченко, за зізнанням якого він їх виявив у лісопосадці за містом. Міліція перевірила всі автомобілі «Фольксваген-Пасат» чорного кольору, зареєстровані в районі, вм'ятин, відколів фарби, які могли б з'явитися на кузові під час такого зіткнення, не виявлено. Найімовірніше, автомобіль, що скоїв наїзд на велосипедиста, не з нашої місцевості. Міліцейським постам по всій країні дано вказівку звертати увагу на всі автомобілі, що задовольняють цьому опису. Тож наїзд на нашого бульдозериста - це не випадковість, це - спланований злочин. Чи має він відношення до участі Івана Бабенка у розкопках - невідомо. За повідомленнями моїх знайомих працівників міліції, при потерпілому не було виявлено нічого, крім гаманця з невеликою кількістю грошей.