Розділ 26.

 Дощі нарешті припинилися, і погода в останні літні дні знову порадувала сонечком і теплом. Родіон та Елла чекали свого вчителя у шкільному кабінеті фізики. На стінах кабінету висіли портрети знаменитих фізиків, а над шкільною дошкою в рамочку була поміщена відома фотографія Альберта Ейнштейна з висунутим язиком. Елла спокійно присіла за парту і почала читати щось на своєму смартфоні. Родіона зацікавив електростатичний генератор для демонстрації іскрових розрядів, що пояснював природу походження блискавок, який стояв на окремому столі. Підійшовши до електрофорної машини, як її ще називали з часу винаходу, Родіон енергійно покрутив ручку приладу, диски закрутилися, і між сталевими блискучими кулями із сухим тріском проскочила довга, схожа на мініатюрну блискавку, фіолетова іскра.

 - Ось, будь ласка! Показати б цей прилад стародавнім людям, то вони б тебе одразу звели б у ранг богів або їм подібним, здатним вивергати блискавки! - звернув увагу Елли Родіон.

 - А мені раптом згадалося, як у цьому самому кабінеті, один хлопчик врятував нас своїм розумом від раптової контрольної з фізики. Не пам'ятаєш, Родіоне, хто це був? Після цього до тебе приклеїлося прізвисько: «Знайка».

 - Мені це прізвисько страшенно не подобалося, аж надто співзвучне із «Зазнайкою».

 - А вчителі тебе часто називали «Академіком».

 - Знову ж таки, через те, що я в дитинстві читав книжки «не для свого віку» і, не приховую, володів деякими «енциклопедичними» знаннями, які не входили до програми середньої школи.

 - Нагадай, будь ласка, як ти тоді «зірвав» ту контрольну.

 - Діло було так. Вранці, перед найпершим уроком до нас зайшла вчителька фізики й оголосила, що зараз буде контрольна за чверть, поклала на стіл журнал і пішла. Це віроломне оголошення було зроблено всього за півгодини до початку уроку, і замість «класної години», на якій ми мали самостійно обговорювати підготовку до новорічних свят, усі почали діставати підручники, хто - повторювати формули, хто похапцем - робити шпаргалки. До раптової контрольної навіть відмінники готові не були. До мене підійшли хлопці і почали благати: «Ну, придумай же щось, ти ж Академік». Відбувалось це наприкінці грудня, вранці ще потрібно було вмикати освітлення, оскільки о восьмій ранку в кабінеті було зовсім темно. Я попросив пацанів поставити парту на парту, а найвищого відкрутити, стоячи на верхній парті, скляні кулясті колби світильників, далі викрутити лампи розжарювання, а в патрони, під нижній контакт, підкласти мокрі шматочки зошитового паперу. Так і було все швидко зроблено. Потім світильники були зібрані у зворотній послідовності, а парти знову розставлені по місцях.

 Пролунав дзвінок. До кабінету вбігла наша «Молекула», схопивши шматочок крейди, ні на кого не звертаючи уваги, низенька, товстенька вчителька в окулярах із товстим склом, розділивши рискою дошку на дві половини, почала дуже швидко розписувати два варіанти контрольних завдань. Раптом одна з ламп заблимала і згасла, потім інша, а потім і зовсім згасли всі шість світильників. Вчителька була розлючена, вона підбігла до вимикачів, почала їх то вимикати, то знову вмикати, а коли визирнула в коридор і переконалася, що перебоїв з електрикою в школі немає, покликала електрика, а нас перевели до іншого вільного класу, але оскільки часу для проведення контрольної вже не залишалося, її було перенесено, і, хто хотів, встиг до неї згодом як слід підготуватися. Поясню тобі, що сталося. Лампи розжарювання у ввімкненому стані нагріваються, отже, коли папір був мокрим, контакт провідників через нього був, як тільки папір від розігріву патрона лампи висох, він став діелектриком, і перебіг струму через нього припинився, лампи погасли.

 - А шкільний електрик тоді не здав причину «блекауту» в кабінеті фізики «Молекулі»?

 - Ні. Дядько Мирон, звичайно, все зрозумів, але лише тихо усунув «несправності» електропроводки. Зараз, як бачиш, куль, що звисають на проводах, з лампами розжарювання в кабінеті вже немає, їх замінили на сучасні стельові світильники.

 - Зачекалися? - із цими словами до кабінету фізики увійшов Греков. – Доброго дня, друзі!

 - Все нормально, Кириле Мефодійовичу, доброго дня! У нас є що згадати, тож час пролетів непомітно, - привіталася Елла.

 Родіон привітався з Грековим за руку.

 - Що ж, продовжимо, - спішно запропонував Греков, сівши за вчительський стіл та розкривши ноутбук. - Отже, на чому ми зупинилися або які будуть пропозиції? Що будемо обговорювати сьогодні?

 - Знаєте, чим більше ми розшифровуємо, тим більше мене лякають наші доводи, - занепокоєно промовила Елла. - Мене мучить одне питання, чому у фразі: «Зірка ж його, що вказує Путь», у словах пророцтва про «ординського князя», слово «путь» написано з великої літери? Можливо, це натяк на прізвище або частину прізвища «князя-невидимки»? Наприклад, Путін?

 - Цікава версія, Елло, тим більше, що, наскільки мені відомо, Путін народився в Ленінграді, колишньому і нинішньому Санкт-Петербурзі, навчався там в університеті, і з цим містом у його особистій кар'єрі, зокрема й політичній, дуже багато пов'язано. Через це мої петербурзькі друзі називають своє місто - Путінбург, - зауважив Греков.

 - Так, дійсно, Путін народився в Ленінграді, але 1952 року, не 1954-го! - вказуючи пальцем на відкриту сторінку Вікіпедії з біографією російського президента на екрані свого ноутбука, голосно вимовив Родіон.

 - А ось це якраз, можливо, розкриває сенс фрази: «який все робить раніше за інших». Можливо, це і є загадка, що він народився раніше за наших кандидатів, яких ми розглядаємо, не 1954 року, а, припустімо, того ж 1952-го, і тому ми ще його не розпізнали? - інтригувала своїм запитанням Елла. - До того ж, у пророцтві чітко сказано лише про шістьох правителів, з якими асоціюються зірки в сузір'ї Візничого, і саме про них сказано, що вони «народяться навколо Золотих воріт» у рік того затемнення, а сьомий князь названий якось окремо, про нього лише сказано, що «буде ще сьомий князь», виходить, що рік народження «князя Зеро» в пророцтві Дорофієм не зазначений. Також сказано, що «кожен, з відповідних зірок, буде впливати на долю Золотих Воріт рівно через: п'ятдесят, шістдесят і сімдесят років» після свого народження.