Розділ 19.

 Світанок Родіон і Елла захоплено зустріли на березі в обіймах одне одного. Водосховище зовсім заспокоїлося, вода стояла біля берега нерухомо, як у блюдці. Коли розвиднілося, вдалині водної гладі став помітний якийсь катер.

 - Рибалки, - ніби із заздрістю промовив Родіон, вказавши рукою на моторний катер, що віддалявся від берега на тихому ходу. - Ну що, нам пора? Я ж обіцяв тебе на руках донести, я це виконаю, - після цих слів Родіон підхопив на руки дівчину і почав підніматися крутою стежкою.

 Елла мовчала, лише зрідка закохано поглядала в очі Родіону, який мужньо виконував свою обіцянку. Еллі хотілося його зупинити, проте Родіон жодним виглядом не показував, що йому важко. Коли показалася верхівка гори, Елла сказала:

 - Все, опускай мене на землю, а то нас побачать - будуть пліткувати.

 - Добре, як скажеш, - із цими словами Родіон поставив дівчину на ноги.

 Коли пара підходила до табору, з намету з рушником через плече вийшов молодий хлопець, порівнявшись з Еллою та Родіоном він сказав:

 - Доброго ранку! Ви що, вже ходили купатися?

 - Доброго ранку! Так, водичка чудова! Рекомендую, - відповів Родіон.

 - Зазвичай я перший про це всім повідомляю, - невдоволено вимовив хлопець і, опустивши голову, попрямував до спуску з гори.

 Відчувалося, що сьогодні всі встали раніше, ніж зазвичай, оскільки археологам хотілося якнайшвидше продовжити розкопки, які вчора закінчилися, безсумнівно, відкриттям.

 Деякі члени археологічної експедиції, навіть не поснідавши, а тільки випивши, хто чай, хто каву з приготованими нашвидкуруч бутербродами, поспішили продовжити розпочату роботу з розкопки похоронної камери. Можливо, виявлений череп не був центральним похованням кургану, а був предметом якогось ритуалу?

 Результатом першої половини дня розкопок стало розчищення ґрунту навколо виявленого черепа. У радіусі метра були виявлені ще деякі знахідки. Повна картина, що постала перед членами експедиції після розчищення ґрунту навколо черепа, виглядала наступним чином: череп був покладений на срібній таці, встановленій на квадратному витесаному невисокому камені, перед каменем із черепом, на іншому витесаному камені, трохи меншому, розташовувався проржавілий меч-акінак з рукояттю із золота. У такому вигляді розкопана частина усипальниці була сфотографована з різних ракурсів археологами.

 Серед фахівців говорили про сенсацію, адже скіфи завжди ховали тіло померлого повністю, тим більше, коли йшлося про поховання на царському цвинтарі, яким, імовірно, і був район Мамай-Гори.

 А якщо це було царське поховання, то чому ж досі не було знайдено дорогоцінних виробів, за винятком золотого покриття рукояті меча? Як відомо, скіфи супроводжували в інший світ своїх царів з багатими почестями, навколо, навіть пересічних вельмож, ховали їхніх слуг з набором всього необхідного в потойбічному житті, від предметів домашнього начиння до найвишуканіших прикрас, але нічого подібного в цьому похованні поки що не було знайдено.

 То хто ж був похований у царському місці, без необхідних почестей, та ще й без усіляких коштовностей, брязкалець, що належали йому за життя, а також слуг, яких ховали разом із померлим царем?

 У середовищі археологів дедалі більше поширювалася думка про неодноразове пограбування цього поховання, при чому висловлювали думки, що, можливо, і останки царя були викрадені... Можливо, грабіжники не змогли відокремити розшитий золотом одяг царя від його останків, і ті, зокрема, було винесено на поверхню кургану. Те саме могло статися і з останками слуг, які супроводжували царя в інший світ. Загадкою залишався череп, покладений на срібній таці...

 Родіон та Елла в «ніжних» розкопках похоронної камери сьогодні участі не брали, тому, не чекаючи вечора, поспішили до Кирила Мефодійовича в музей, щоб розповісти йому про останні новини розкопок і послухати його думку про «гробницю для черепа».

 Сьогодні в музеї у Грекова була помічниця, яка залишилася в першій залі, а директор провів гостей до кабінету, де й продовжив бесіду зі своїми колишніми учнями. Греков вже знав про знайдений череп і встиг обговорити цю знахідку з професором Тепером та іншими археологами по телефону.

 - У мене лише одне припущення, чий це череп. Мало хто з вчених всерйоз вірив, що історія, розказана Геродотом про царя Скіла, не була вигадкою, - розливаючи по чашках ароматний трав'яний чай, говорив гостям Кирило Мефодійович.

 - Скіл? Чому ж? Я чудово пам'ятаю історію, яку розповів Геродот, але й докази, що існував такий скіфський цар, є. Візьміть хоча б золотий перстень, знайдений у румунській Добруджі з написом: «Скіл» або монету на місці античного поліса Борисфена на півдні України з таким самим написом, - заперечила Елла.

 - Так, знаю я про ці знахідки, проте для підтвердження «епохи Скіла» в історії цього замало, - піднявши брови, сказав Кирило Мефодійович. - Знайдений перстень, справді, відноситься до середини п'ятого століття до нашої ери, часу життя Скіла, за Геродотом. Особливості накреслення букв відповідають грецьким написам того часу. На персні грецькими літерами вигравірувано ім'я Скіла, а також зображена богиня Табіті із дзеркалом у руках, яка сидить на троні. Як писав Геродот, скіфи вшановували Табіті вище за всіх інших божеств.

 - Ви кажете, що перстень було виявлено за Дунаєм, а чому ви вирішили, що на Мамай-Горі похований саме Скіл, цар скіфський? - поцікавився Родіон.