Розділ 17.

 Греков привітно зустрів гостей біля своєї хвіртки і провів для спілкування в тінисту альтанку. Поки не стемніло, комарі ще не набридали, зате настирливо чіплялися мухи, а ще бджоли й оси, які злетілися на солодкий аромат стиглого винограду, що вкрив своїми гілками альтанку. Кирило Мефодійович у центрі столу для частування розмістив дві великі тарілки з гронами різних сортів стиглого столового винограду. Родіон та Елла, як завжди на початку таких зустрічей, розповіли своєму колишньому вчителеві про останні події, що відбулися на розкопках. Новина про стародавню пастку, про грабіжника, який потрапив до неї, найімовірніше, у роки громадянської війни, при якому не було виявлено жодних речей скіфського періоду, залишала надію, що курган міг дотепер залишатися недоторканим, і саме по собі те, що вхід до усипальні був обладнаний пасткою, віщувало знатне поховання. Греков налаштовував Родіона та Еллу, що найцікавіше ще попереду...

 - Кириле Мефодійовичу, ви ж нас досі ще не познайомили з найпершим пророцтвом, не до кінця розгаданим вами, - сказала Елла.

 - Ну що ж, гадаю, саме час виправити цю помилку, - після цих слів господар пішов у будинок.

 Поки гості насолоджувалися смачними ягодами винограду, Греков приніс зошит із записами Дорофія і загадково почав:

 - Отже, у зошит, який знову лежить перед вами, Дорофій записав свої пророцтва у грудні 1951 року. Ми з вами намагалися розшифровувати останні пророцтва, події з яких вже збулися і яким ще належить збутися. Але ось це, найперше пророче послання, закладає собою код подій на п'ятдесят, шістдесят і сімдесят років уперед, а значить, що ще й наше з вами майбутнє визначене цими рядками... Судіть самі, - за цих слів Греков відкрив пошарпаний зошит на першій сторінці і почав читати:

 У той рік буде галасливе свято,

 Але раптом померкне Сонце,

 Старий світ зануриться в темряву...

 Того року станеться багато чого, що визначить майбутнє.

 Незабаром території колишніх шести вольностей сховаються під водою...

 І тільки в певний час, коли зустрінуться дві шістки,

 Території шести вольностей знову з'являться з безодні вод на поверхні,

 Але землі їхні будуть позбавлені життя ще на довгі роки...

 Того року, подібно до зірок на небі,

 Розсипаним Колісничим як сіль на шляху,

 Народяться навколо Золотих Воріт майбутні шість правителів княжого роду.

 Кожен, із відповідних зірок,

 Впливатиме на долю Золотих Воріт

 Рівно через п'ятдесят, шістдесят і сімдесят років...

 Але буде ще сьомий князь, з таємного оточення,

 Який усе робить раніше за інших.

 Зірка ж його, що вказує Путь, північна, холодна.

 Під приводом відновлення миру, під знаком Габбаруна,

 Він почне братовбивчу війну, коли згасне грецький вогонь.

 Усі думатимуть, що червоний Ведмідь мертвий, однак напередодні своїх ста років

 Він прокинеться від сплячки і, наче шатун, гарчатиме та шукатиме кого б поглинути.

 Золоті Ворота, як за часів Батия, знову опиняться в облозі.

 Щоб Ви розпізнали нового ординського князя, ось вам знамення:

 Двоє з тих князів з'являться світу на вісі, що проходить через храми

 Різних релігій, протилежно один одному,

 Число ж на вісі буде – «нуль», на цій же вісі буде записано

 І місце народження князя, який прийде з мечем на Русь.

 Вказівником для вас же буде «нуль», зведений на постаменті

 Біля Великої річки чотирьох княжих міст.

 Після багатьох бід і руйнувань з'явиться Хассалех від коренів:

 Великого ханства, Великого князівства і Великого царства,

 Чиє місце народження було відзначено ще за часів створення світу.

 На лінії, де Залізна Діва прийме мученицьку смерть.

 Хассалех з'явиться, щоб помститися сьомому, маючи таку ж цифру.

 У день, коли дозріє калина, від семи пагорбів будуть випущені стріли,

 Щоб вразити того, хто сидить на семи пагорбах і п'є воду із семи морів.

 В інше ж місце на семи пагорбах з небес на землю буде посланий вогонь,

 Величезна стіна похитнеться і зруйнується від удару з неба,

 Вода ж, як за часів Ноя, приховає під собою багато поселень.

 Через деякий час вода зійде і птахи знайдуть нові місця для гнізд.

 - Ну що, ерудити, за цими рядками які будуть припущення? - запитав у своїх учнів Греков.

 - «Померкне Сонце», «зануриться в темряву», напевно, йдеться про затемнення Сонця, швидше за все, про повне його затемнення, це, на мій погляд, очевидно, - висловила своє припущення Елла.

 - Так, мені також це відразу спало на думку, але затемнення трапляються щороку в різних географічних широтах планети, про яке з них йдеться? - запитав Родіон.