Розділ 15.

  Наступного дня, як домовилися, Родіон та Елла прийшли до краєзнавчого музею, де їх привітно зустрів директор. Греков, який чергував сьогодні у музеї один, був не тільки гостинним, але й вже готовим до розмови. Вони сіли на м’які, але невисокі стільці у Скіфській залі, яка знаходилася безпосередньо біля вхідних дверей. Це дозволяло побачити відвідувачів, що, можливо, завітають у цей недільний день. Співрозмовники були налаштовані серйозно, і обговорення не змусило себе чекати. Директор музею на маленькому столі зі скляною поверхнею відкрив свій ноутбук, а Родіон — на іншому кінці столу — також розташував свій.

 — Ну що, Родіоне, ти вже справився з «домашнім завданням»? — запитав Греков, поглядаючи на нього з особливою увагою.

 — Якщо чесно, часу практично не було, але ось що я розшукав на просторах інтернету... — відповів Родіон, в очах якого можна було побачити частку зацікавлення і навіть подиву.

 Елла й Греков завмерли в очікуванні, готуючись до несподіванок. Родіон продовжив:

 — Отже, «у туманний день два птахи в небі встромляться один в одного». Я зібрав деякі дані щодо «туманного» дня, але наслідуючи Кирила Мефодійовича, спочатку хочу почути ваші припущення.

 — Це може бути будь-який день з 1 жовтня до 1 квітня, коли ми змушені включати габаритні вогні на автотранспорті, — припустила Елла, обережно підсміюючись.

 — А я думаю, що таким може бути взагалі будь-який день у році, хіба не помічали ви, як тумани настають влітку, особливо вранці над водою? — додав Греков.

 — Знаєте, я теж думав, що це буде якийсь похмурий осінній день, — розпочав викладати свою версію Родіон, — але виявилося, що у наших предків був особливий день, який називали «Туманником», і цей день — 11 серпня! Саме після нього починалися тумани, хоча я не зовсім упевнений, в яких географічних широтах це спостерігалося.

 — Родіку, відчуваю, що ти розкопав щось цікаве... — з нетерпінням промовила Елла. — Що ж відкривають перші рядки цього пророцтва?

 — Думаю, так, Елло, але перед тим хочу повідомити деякі примітні події, які сталися в цей день, 11 серпня, в різні роки по всьому світу. Отже, починаю з останніх. У 2011 році — зіткнення двох потягів у Челябінській області Росії. У 2003 році — НАТО взяло на себе командування міжнародними миротворчими силами в Афганістані, а в тому ж році українські військові почали миротворчу місію в Іраку. У 2000-му — останній повний день походу російського атомного підводного човна «Курськ». У 1996-му — померла болгарська провидиця Ванга, яка передбачила трагедію підводного човна «Курськ» та багато інших значних подій. А 1999 рік виділю особливо, — того року сталося повне сонячне затемнення, яке було видно в Європі. Повна фаза затемнення тоді накрила Париж, у зв'язку з чим у телевізійних передачах і друкованих виданнях обговорювали катрени Нострадамуса, які начебто пророкували після цієї події появу на планеті «Короля жаху». Вже після затемнення почали з’являтися повідомлення, що нібито науковці виявили зміщення магнітних полюсів Землі, яке триває й досі.

 — Я добре пам'ятаю цей день! — вигукнув Греков. — В Україні це затемнення теж спостерігалося, максимальна фаза тоді була зафіксована в Ізмаїлі та дельті Дунаю, де Сонце виявилося на дев’яносто з гаком відсотків закрите місячним диском. «Столиця» ж затемнення, де була найтриваліша повна фаза, знаходилася на території Румунії, здається, у вузькій смузі від гір Вранча, звідки в Україну приходять найпотужніші «хвилі» землетрусів, до півночі історичної області Добруджа біля дельти Дунаю. Це було найбільш «темне» затемнення, яке мені довелося спостерігати. Вибач, що перебив, продовжуй, Родіоне.

 — Ні, нічого, продовжуємо далі, — відповів Родіон. — Цього дня, 1984 року, президент США, колишній актор Рональд Рейган, перевіряючи мікрофон перед початком прес-конференції, не підозрюючи, що говорить у прямому ефірі, заявив на весь світ: «Дорогі американці, я радий повідомити вам, що щойно підписав закон про оголошення Росії поза законом на вічні часи. Бомбардування розпочнеться через п’ять хвилин».

 — Виходить, через жарт світ міг перестати існувати ще у 1984 році? Адже якби цю інформацію в СРСР досить швидко опрацювали, то могли б спрямувати й превентивний ядерний удар? — перелякано запитала Елла.

 — Так, у сучасних умовах підльотний час обчислюється хвилинами, і доля всього людства може залежати всього лише від кількох секунд, що залишилися на ухвалення рішень тими, чий палець знаходиться на ядерній кнопці, — сказав Родіон.

 — Це жахливо, а раптом той, хто тримає палець на кнопці, — ненормальний? Раптом щось із ним сталося в психічному плані, помутився розум? І ми всі — заручники? — Елла знову запитувала з хвилюванням у голосі.

 — Усе, звісно ж, складніше, ніж ви думаєте. Від однієї людини натискання ядерної кнопки, вочевидь, технічно неможливе, там діє цілий ланцюг, я думаю, відповідних секретних підтверджень, — намагався внести ясність Греков. — Однак від ухвалення рішення одним божевільним лідером ядерний старт, на жаль, не виключений...

 — Тепер про зашифровану подію, про яку йдеться: «У туманний день два птахи в небі встромилися один в одного», — продовжив інтригувати Родіон. — Так от, 11 серпня 1979 року в небі зіткнулися два літаки, тобто два «птахи»…

 «Один із яких східний, витканий із бавовни»: літак Ту-134 здійснював рейс за маршрутом Ташкент-Гур'їв-Донецьк-Мінськ, на його борту перебувало 17 футболістів ташкентського клубу «Пахтакор», назва клубу дослівно перекладається як «бавовнороб».