Розділ 12.

 У таборі вже багато студентів у цей ранній ранковий час не спали, готуючись до нового робочого дня, коли до їхнього розташування під'їхав мотоцикл із Родіоном та Еллою.

 - Привіт, щось ви сьогодні зовсім рано, - привіталася дівчина-студентка, потираючи очі, відірвавшись від вживання з похідного кухля розчинної кави.

 - Хочемо першими бути в курсі новин, що там «Кріт» нам «нарив», - сказав Родіон, знімаючи шолом.

 - А ви думаєте, що німці тут з'являться так рано? До речі про новини, ви чули, нашого бульдозериста вчора у місті насмерть збила машина?

 - Так, чули. Це жахливо, дуже шкода хлопця, співчуваємо його рідним і близьким... Треба б нам зібрати гроші, хто скільки зможе, і передати його рідним, він же був членом нашої команди, - ледве стримуючи емоції, вимовила Елла.

 Сонце вже на той час піднялося над горизонтом і в таборі закипіло метушливе життя. Під навіс, до довгих столів дружно підтягувалися студенти й археологи на сніданок. Кухар Самір усім охочим накладав в алюмінієвий посуд ще димлячу кашу з якимось гарніром і черпаком наливав у кухлі чай.

 - Мабуть, я теж би підкріпився, - сказав Родіон Еллі.

 - Так, давай, до обіду ще далеко, а нам потрібні сили, - після цих слів вони удвох пішли в їдальню під навісом.

 Як і обіцяли синоптики, небо поступово стали огортати нещільні хмари, проте дощем така зміна не загрожувала, тридцятиградусна спека обіцяла сьогодні лише змінитися більш комфортною температурою, що мало сприятливо позначитися на майбутній роботі. Спека, що тривала з моменту початку експедиції, вже всім неабияк набридла.

 Майже о сьомій ранку, на гору ґрунтовою дорогою піднявся мікроавтобус, з якого вийшли українські археологи та їхні німецькі колеги. Родіону та Еллі знову було приємно бачити в їхньому складі свого вчителя - Кирила Мефодійовича.

 Після того, як сніданок було закінчено, за великим столом у їдальні під навісом відбулася недовга нарада керівників експедиції та членів німецької делегації. Коли «планьорку» було закінчено, всіх членів археологічної експедиції, включно зі студентами та волонтерами, покликали до їдальні, де професор Тепер збирався озвучити план подальших досліджень.

 - Друзі! - почав свій виступ професор Тепер. - Нами вже виконано чималу роботу. За допомогою унікального приладу, який привезли з собою наші колеги з Німеччини, було зроблено аналіз товщ ґрунту, що залягають під нашими ногами. Висновок німецьких фахівців такий, що ми справді маємо справу із похованням. Проте звичну схему, за якою скіфи ховали своїх царів, не підтверджено. Стін, будь-яких перекриттів виявлено не було. Похоронна камера була вистелена звичайними колодами, дерев'яним був і «дах», що не схоже на царське поховання. Ґрунт у похоронній камері повністю осів, колоди, звісно, згнили, осідання помічені і в інших місцях унаслідок природних процесів, можливо, гробниця піддавалася пограбуванню. У цього кургану немає звичного високого насипу, або ґрунт зверху забирали для спорудження оборонних укріплень, або ще з часів поховання хтось не хотів, щоб вміст був кимось знайдений, а тому поховання було ретельно замасковано і заховано від можливих посягань. Не виключено, що свій внесок могла внести і війна, у це місце могла потрапити, наприклад, авіабомба.У цих місцях точилися запеклі бої, свідченням тому наші знахідки, а також виявлений скелет солдата вермахту. В одному тільки місці, з боку вівтаря підземного храму, де, ймовірно, був вхід до гробниці, прилад виявив масивний плоский камінь, приблизно на чотириметровій глибині.

 Отже, зараз ділимося на дві групи, одні вручну доходять до плоского каменю, інші копають у центрі кургану, в котловані, підготовленому бульдозером для подальших розкопок. Пізніше займемося бічними підходами до передбачуваної гробниці.

 Новини, викладені професором Тепером, вселяли оптимізм і всі з ентузіазмом взялися за роботу. Попереду була розгадка таємниці кургану, що має робочу назву «Плоский».

 Кирило Мефодійович ненадовго підійшов до своїх колишніх учнів Родіона та Елли, «на ногах» обговорили всі події, що відбулися після їхньої останньої зустрічі, домовилися про нову зустріч у нього «за чаєм».

 Потім Грекова покликав у великий армійський намет професор Тепер і доручив зайнятися із залученням експертів-криміналістів знахідками, пов'язаними з останками німецького солдата. Усі предмети, знайдені навколо вивернутих бульдозером кісток, були зібрані в спеціальну металеву скриньку. Це були предмети, що вціліли від зимової військової форми, зокрема і «смертний жетон», а також поміщена в поліетиленовий пакет куля. Передбачається, що саме ця куля і спричинила смерть солдата. Свідком передачі скриньки став Клаус Крюгер. Німецький археолог зацікавився її вмістом, оскільки він стосувався смерті його співвітчизника.

 - Дозвольте мені зробити кілька знімків знайдених предметів та жетона, - попросив німецький професор.

 - Так, звичайно, фотографуйте. Адже я й сам хотів до вас звернутися з приводу розшифровки жетону. Ми завжди передаємо знайдені жетони вашій країні для пошуків родичів, - сказав Тепер.

 Перед Крюгером розклали знайдені предмети. Німецький професор підносив мініатюрний об'єктив планшетного комп'ютера безпосередньо до кожного ґудзика, пряжки ременя, знайденої кулі, збільшуючи знімки до необхідних розмірів. При наближенні камери до жетону, його рука здригнулася, він раптом відклав планшет, іншою рукою закрив обличчя. Його заціпеніння помітили Греков і Тепер.