Розділ 10.

 Новий день приніс і нові надії. Спочатку, просіваючи ґрунт, було знайдено мідні монети, що втратили форму, зі схожою на арабську в'язь писемністю. На думку експертів, які входили до складу експедиції, монети належали до періоду Золотої Орди. Далі, знаходячи биті черепки від керамічних посудин, а також ручки від грецьких амфор із клеймами ремісників, археологи зрозуміли, що нарешті досягли очікуваного під час розкопок періоду. Після чого члени експедиції перейшли на режим зняття шарів ґрунту в певних місцях кургану винятково інструментами, схожими на щітки для чищення взуття та пензлики для нанесення фарб. Зайвий ґрунт при цьому також виймався на поверхню відрами та ретельно просівався.

 Під час перерви на обід та відпочинок, до місця розкопок під'їхав мікроавтобус із німецькими археологами. Колег із Берліна, які трохи раніше розташувалися в готелі, супроводжували професори Київського та Запорізького університетів. Гостей провели під навіс, де на столі на них чекав обід. Німці, трохи перекусивши, посилаючись на спеку, від багатьох страв відмовилися і, втамувавши спрагу прохолодними напоями, поспішили зануритися в атмосферу розкопок. Уточнивши всі нюанси пошукових робіт, розклавши на столі топографічну карту об'єкта, що досліджується, вони довго спільно з українськими археологами обговорювали подальший хід розкопок.

 Коли ж перерва закінчилася, всіх членів експедиції покликали під навіс, до центру табору, де й познайомили з археологами з Німеччини. Німецька делегація складалася з трьох чоловіків різного віку, серед яких вирізнявся найстарший за віком, високий, сивочолий чоловік із чорною валізкою в правій руці.

 - Професор Клаус Крюгер, - представився сивий чоловік із валізкою. - Так, не дивуйтеся, я розмовляю російською, адже я навчався в Московському державному університеті, - помітивши захоплені оклики, сказав німецький професор. - А це - мої колеги, тепер і ваші: Еріх Льовен і Дітер Альбрехт.

 Інші члени німецької делегації, схоже, російської мови не знали і кивали, посміхаючись, коли їх представляв старший товариш.

 Керівник експедиції професор Тепер за віком був близький до свого німецького колеги, але зовні був повною протилежністю високого худорлявого німця. Тепер був невисокий на зріст, огрядний зі зморшкуватим обличчям і зовсім лисий. Однак у чому колеги були схожі один на одного, так це в енергійності та професійному підході до виконуваної роботи. Професор Тепер, познайомивши німецьких колег з українськими археологами, звернувся до всіх присутніх членів експедиції, а також до німецьких фахівців:

 - Дорогі друзі! Усі ми раді знайомству! Ласкаво просимо, панове, до нашої країни! Ми запросили вас приєднатися до нашої цікавої експедиції! Я дякую всім присутнім: за вашу працю, за вашу цілеспрямованість, за ваш ентузіазм! Висловлюю надію, що ми разом досягнемо наміченої мети, нам посміхнеться удача і ми відкриємо з вами невідомі сторінки історії! Ну, а зараз, я хочу попросити вас продовжити роботи згідно з планом, складеним вранці. Дякую!

 Усі швидко розійшлися по своїх місцях, де були залишені інструменти, роботи продовжилися. Сивочолий німець, не випускаючи з рук чорну валізку, у супроводі своїх колег і керівника експедиції, підійшли до центру майданчика, що був підготовлений та вирівняний бульдозером. Поставивши валізку на розкладний столик, Клаус Крюгер відкрив її і всім стало зрозуміло, що в ній розміщується якийсь радіотехнічний прилад. Над столиком було встановлено парасольку, що захищала фахівців від прямих сонячних променів, а також екран пристрою від відблисків. Підготувавши прилад до роботи, професор передав під'єднані навушники Еріху Льовену, той, одягнувши навушники, почав крутити ручку, нібито налаштування радіоприймача. Дітер Альбрехт, у той самий час, під'єднав до приладу виносний модуль на штанзі та взявся проводити, схожими на вибивалки для килимів, елементами антен по поверхні ґрунту, віддаляючись від столика з приладом на стільки, на скільки вистачало з'єднувального кабелю.

 - «Maulwurf»! «Крот» російською, - з гордістю повідомив Крюгер професору Теперу назву приладу. - Матрична георадарна система, - продовжував захоплюватися приладом німецький професор, вказуючи пальцем і коментуючи зміни, що відбувалися на екрані монітора.

 Прилад разом зі столиком, парасолькою і компанією фахівців постійно дрейфував по всій площі передбачуваного кургану, доки не було досліджено всю намічену територію. На той час вже настали сутінки. Розшифрувати записи німці пообіцяли до завтра, судячи з усього, вони явно не збиралися сьогодні спати. Тільки за зрозумілими фахівцям на дисплеї сплесками, було ясно, що прилад щось зафіксував, інакше, чим було пояснити такий ентузіазм німецьких археологів?

 Родіон та Елла після сьогоднішнього дня розкопок вирішили пізно ввечері заїхати в кав'ярню, поїсти морозива, випити кави і поговорити, адже їм цілий день сьогодні не вдавалося перекинутися навіть кількома фразами, такий насичений копіткою працею, видався день. Сьогодні до Кирила Мефодійовича також вирішено було не йти, надто багато запитань накопичилося щодо розшифрування пророцтва, а часу, щоб додатково зайнятися цим у Родіона та Елли не було.