Розділ 9.

 Приїхавши додому, Родіон з Еллою знову поспішили до оселі свого колишнього вчителя. Такі вечірні зустрічі після розкопок вже стали для них звичною традицією. За чашкою чаю спершу обговорювали події дня, а потім переходили до обговорення «записів Дорофія».

 — Ну що, вундеркінди, які будуть нові версії розшифрування рядків останнього пророцтва Дорофія? — з неприхованою цікавістю запитав Греков.

 — Я спробував піти від того, що ми вже обговорювали, щоби вибудувати логічну послідовність, — почав Родіон. — Тож вирішив акцентувати увагу на словах та словосполученнях, які можуть мати алегоричне значення. Перше — це «сарацини». Історично — це кочове бедуїнське плем’я, що мешкало на південному кордоні Сирії. Але ще з часів хрестових походів європейці називали цим словом усіх мусульман.

 — Можна і мені вставити свої «п’ять копійок», Родіоне? — втрутилася Елла.

 — Звичайно, кажи, у нас не Арабський халіфат, — усміхнувся він.

 — У дослівному перекладі з грецької «сарацини» — це «східні люди», тобто ті, хто прийшов зі сходу. Тож я б поки не обмежувала це поняття лише до мусульман.

 — Приймається, — кивнув Родіон. — Ідемо далі. Друге — «кінські води». Тут майже всі джерела вказують на нашу місцевість. Турки саме так — дослівно — називали річку Конку, що протікає нашою областю. Витоки її — біля кордону з Донеччиною, а впадає вона до Каховського водосховища. Колись Конка була набагато довшою — поки її русло не стало частиною рукотворного моря. До того ж, у Херсонській області досі зберігся її рукав — найбільший у дельті Дніпра.

 — Тепер дозвольте й мені вставити свої «п'ять копійок», — втрутився Греков і, не чекаючи дозволу, продовжив: — Ви ж пам’ятаєте, я вже розповідав: на Конці стояла ставка Мамая, і навіть певний час тут була столиця Золотої Орди, коли темникові вдавалося захоплювати Сарай на Волзі. Дехто з істориків навіть припускає, що Конка — це та сама легендарна річка Калка, на якій руське військо зазнало однієї з найгучніших поразок від монголо-татар. А згодом саме біля Калки відбулася вирішальна битва між Мамаєм і Тохтамишем, після якої Мамай із залишками війська втік до Криму.

 — Отже, Кириле Мефодійовичу, ви теж вважаєте, що «кінські води» — це наша місцевість? — уточнив Родіон.

 — Безумовно! Більше того, я схильний трактувати це ще й як «скіфські води» — адже кочове життя скіфів, як і інших степових народів, було нерозривно пов’язане з кіньми, — з упевненістю відповів Греков.

 — А ми ще не торкнулися фрази «камені Шу», — сказав Родіон. — Які, як і «кінські води», «не захочуть залишати сарацини». Що ж це може бути?

 — Якщо ми вже визначили, що «кінські води» — це старе русло Конки, то логічно, що «камені Шу» знаходяться південніше. А що в нас там кам’яне? Найперше спадає на думку — Кримські гори. А може, навіть увесь Кримський півострів? — припустив Греков.

 — Шу — це ім’я давньоєгипетського бога повітря і сонячного світла, сина бога Сонця – Ра, — додала Елла.

 — Ну як тут не згадати кримську засмагу та консервні баночки з написом «Повітря Криму», які продавалися в сувенірних крамницях півострова, — пожартував Родіон. — А якщо серйозно, то, згідно з джерелами, «шу» перекладається як «порожнеча» або «той, що піднявся». Божество Шу зазвичай зображали у вигляді людини з піднятими руками, що підтримує небо, або з левовою головою.

 — І ось що мене зачепило, — знову взяла слово Елла. — Якщо йдеться про камені й «порожнечу», то, можливо, мається на увазі саме Кам’яна Могила під Мелітополем? Її брили виникли ніби з нічого, просто «піднялися» посеред безкрайнього степу. А всередині, як ми знаємо, є численні печери й порожнини...

 — Версія дуже цікава, Елло, приймається. Але й Крим, я думаю, поки що варто залишити серед можливих варіантів розшифрування, — зауважив Греков.

 — Звичайно, не відкидається поки що жодна версія, — сказав Родіон, повільно вдивляючись в екран ноутбука. — До речі, на півдні Криму є знаменита Ведмідь-гора. Її назва, між іншим, має цікаву астрономічну паралель із сузір'ям Великої Ведмедиці. Стародавні єгиптяни називали чотири зорі в її ковші «стовпами Шу».

 — У будь-якому разі, Родіоне, — втрутився Греков, — «камені Шу» — це територія на південь від «кінських вод». А саме — за давнім руслом річки Конка, де у XVIII столітті пролягав кордон між володіннями Запорозьких козаків і Російської імперії з одного боку та мусульманським Кримським ханством — з іншого.

 Родіон кивнув і перейшов на якийсь інший сайт.

 — Добре, йдемо далі. Третє — «Велике місто»… Тут — цілий калейдоскоп варіантів. Колись так могли величати Константинополь, сучасний Стамбул. Хтось згадає Рим, інші — Афіни. Та й просто за назвою можна згадати Великий Новгород… Але в контексті пророцтва, здається, мається на увазі не розмір, а вплив. Статус. Сила, що формує хід історії. Якщо так — для нас «Велике місто» однозначно означає Київ. До речі, тюркська назва нашої столиці — Манкермен — буквально й означає: «Велике місто».

 Греков із Еллою погодилися, ледь помітно кивнувши головами.

 — Тоді, — продовжив Греков, — якщо сказано, що «сарацини» метатимуть «стріли» з-за «кінських вод» у бік «Великого міста»… то напрямок цих стріл, імовірно, — Київ? У давнину це були б справжні стріли, а сьогодні — «стріли» можуть цілком асоціюватися з ракетами, можливо, навіть міжконтинентальними. А значить, «метання стріл» з-за «кінських вод» в досягненні нашої столиці цілком можливе. У будь-якому разі, стріли — це про війну. Але яку? Туреччина захопить Крим? Україна воюватиме з Туреччиною?