Розділ 6.

 Ранковий спів степових птахів раптово перервав оглушливий рев бульдозера, що був привезений заздалегідь до місця розкопок. Ківш бульдозера повільно почав зрізати вершину невисокого пагорба, де, на думку археологів, нічого, що представляло б якийсь науковий інтерес, не повинно було б бути, але разом з тим, враховуючи особливості скіфських поховань, а вчені припускали, що мають справу саме із похованням скіфського періоду, були позначені місця, де захід до передбачуваного кургану, здійснювався б тільки вручну. Одним із перших таких місць було вказано те місце, де, на думку археологів, був можливий первісний вхід до гробниці, а саме, за вівтарем печерного християнського храму, який «виявила» своїм «провалом» Елла.

 Студенти з неприхованим азартом долучилися до роботи. Спочатку добровольцям було роздано коси для викошування трави. Коли хлопці змахнули косами, і трава почала лягати рівними рядами, у повітрі повис стійкий гіркувато-терпкий запах полину і чебрецю. Після того, як траву, що виросла в деяких місцях по пояс, нарешті викосили і зібрали в копиці за обгородженою територією, всі, включно з дівчатами, почали знімати дерен за допомогою лопат та іншого спеціального інструменту, а також вручну висмикувати коріння, яке буквально вчепилося в сухий ґрунт і ледве піддавалося цій процедурі. Щойно дерен було знято, члени археологічної експедиції взялися за більш копітку роботу: одні знімали шар ґрунту глибиною в двадцять сантиметрів, інші просіювали весь знятий ґрунт на спеціальних ситах, щоб не проґавити жодного артефакту, ще інші вивозили просіяний ґрунт на тачках і висипали осторонь від місця розкопок. Все, що відбувалося, ретельно фотографувалося і документувалося, проте навіть звичайних глиняних битих черепків від посуду в цьому шарі ґрунту виявлено не було. За цей час, під моторошно-палючим сонцем всі втомилися, опівдні було оголошено перерву для відпочинку та обіду.

 Бульдозерист поспішав закінчити свою роботу з розчищення майданчика, працюючи без перерви на обід. Раптом трактор став як укопаний, бульдозерист заглушив двигун і, вискочивши з кабіни, підійшов до ковша, злегка схилившись, начебто щось розглядаючи. Навколо бульдозера, помітивши те, що відбувається, стали збиратися багато хто з членів експедиції. Погляду тих, хто оточив ківш бульдозера, постало моторошне видовище з набору людських кісток, а також оголеної з ґрунту верхівки черепа. Хтось із археологів, покопавшись рукою в ґрунті, підняв якийсь предмет, схожий на пряжку від поясного ременя, на якому можна було розгледіти контури орла з гострими, опущеними донизу крилами, що стискав в лапах свастику. Сумнівів не було, ківш вивернув із землі останки німецького солдата, який загинув під час Другої світової війни, тут, на березі Дніпра.

 - «Gott mit uns» - «Бог із нами», - прочитав вголос археолог, який підняв пряжку.

 - Та вже, як бачимо, цей фріц вже давно в гостях у Творця, - сказав, трохи зніяковівши, бульдозерист Іван, притискаючи кепку до грудей і ніби щось ховаючи в ній від погляду оточуючих. Помітивши, що саме на ньому зараз зосереджено увагу, Іван зробив кілька кроків назад, не повертаючись і не відриваючи кепки від грудей, потім різко обернувся і швидким кроком попрямував до бульдозера. Вскочивши в кабіну, поспішив завести бульдозер і здати назад.

 Пізніше останки німецького солдата було винесено за територію археологічного табору та перепоховано добровольцями, на місці перепоховання було нагорнуто невеликий пагорб. До знайденої пряжки додалися ще вцілілі металеві предмети обмундирування: ґудзики, кокарда, куля, яка, можливо, і стала причиною смерті, а також медальйон із номером, за яким можна буде згодом встановити особистість загиблого солдата, зброї навколо останків виявлено не було.

 Сонце продовжувало нещадно нагрівати все навколо. Деякі з членів експедиції ще обідали, а деякі, пообідавши, відпочивали. В експедицію було найнято кухаря - татарина Саміра, були в нього помічники і з-поміж студентів, яких призначали за графіком для того, щоб помити овочі, порізати, накрити на стіл, помити посуд, винести сміття у спеціально призначений контейнер. При цьому нікого спеціально дисциплінувати не доводилося, всі були ентузіастами своєї справи. Під час відпочинку дехто спілкувався один з одним у тіні чагарників і під натягнутими тентами, хтось приймав душ, хтось телефонував друзям і рідним, і здавалося, що ніхто взагалі не втомився, всі хочуть продовження роботи. У районі розкопок так само ревів бульдозер, його водій закінчував роботу з поглиблення котловану по наміченому археологами периметру.

 Через ревіння двигуна бульдозера мало хто помітив, як з іншого боку кургану бездоріжжям до місця розкопок під'їхав джип сірого кольору. У вікні позашляховика, що відкрилося, блиснула сонячним відображенням підзорна труба. Недовго постоявши, водій розвернув машину, і джип зник за порослим чагарником вигином вершини гори.

 Коли сонце почало наближатися до горизонту, начальником експедиції професором Тепером була дана команда продовжити роботи. Бульдозерист до цього часу вже завершив свою роботу і, залишивши техніку на Мамай-Горі до завтра, сівши на велосипед, покинув розташування археологів.

 Розкопки знову продовжилися, у ґрунт члени експедиції дружно заглибилися ще на тридцять-сорок сантиметрів, і все за тим самим алгоритмом. Роботи тривали до настання сутінків, після чого було оголошено відбій до наступного дня. Таким виявився перший день справжніх розкопок передбачуваного кургану, скіфських артефактів не було виявлено, але ніхто поки що й не сподівався на такій глибині щось суттєве розкопати, всі були в очікуванні, що головне ще попереду...